4 вересня 1991 року над будівлею Верховної Ради вперше вивісили синьо-жовтий прапор. Це сталося лише на десятий день незалежності України. Відповідну постанову депутати ухвалили лише з третьої спроби, коли тодішній голова ВР Леонід Кравчук пригрозив подати у відставку.

Підняття українського прапора супроводжувалося демонстраціями, сутичками з міліцією й ледь не штурмом парламенту. Докладніше про цю подію — у матеріалі "Ми-Україна".

Суперечки депутатів: комуністи vs демократи

24 серпня 1991 року, відразу після проголошення Незалежності, до зали засідань Верховної Ради внесли синьо-жовтий стяг. Депутати від демократичних сил, зокрема В’ячеслав Чорновіл та Іван Заєць, хотіли підняти його над куполом парламенту. Але більшість відкинули цю пропозицію. Тоді вони запропонували "хоча б затвердити його як Державний Прапор України". Але й на це комуністи не погодились.

Через 10 днів, 4 вересня, демократи знову ініціювали підняття над будівлею ВР синьо-жовтого прапора. Це зробив народний депутат Володимир Яворівський. Він представив свій проєкт постанови про підняття над Радою "національного історичного синьо-жовтого прапора".

Згідно з проєктом, на перехідний період передбачалося залишити юридичний статус прапора УРСР. Так, до референдуму про державну символіку червоно-синій залишатиметься "державним", а синьо-жовтий - "національним". Але й на це комуністична більшість не погодилася.

Це викликало жваву дискусію в залі. Частина депутатів хотіла залишити на перехідний період радянський червоно-синій прапор. Інші парламентарі наполягали на важливості підняття національного стяга.

Демократи переконували, що долю синьо-жовтого прапора має вирішувати саме парламент, а не громадяни. Кравчук відповів, що це буде суперечити старим постановам щодо референдуму про державні символи. Він додав, що йдеться тільки про підняття національного стяга поряд із державним, як це вже було зроблено навіть у Львівській області. Але рішення Кравчука підтримали тільки 205 депутатів.

Кравчук зробив другу спробу, пояснюючи формулювання тексту. Але й вдруге виникає така сама ситуація. Тоді демократи влаштували дебати. Вони наголошували на тому, що це рішення має велике історичне та політичне значення.

Народний депутат Іван Драч заявив, що українці запізнюються, адже національні прапори вже підняті над парламентами інших пострадянських республік. Його підтримав заступник начальника внутрішніх військ МВС СРСР по Україні та Республіці Молдові Василь Санін. Він також виступив із закликом підтримати постанову про синьо-жовтий прапор.

Народні обранці довго не могли домовитись. Суперечка дійшла до того, що Леонід Кравчук погрожував подати у відставку, якщо нардепи не знайдуть консенсус. Згодом він розповідав, що усвідомлював, що за його відставку ніхто не проголосує. Проте, на той момент це в єдиний важіль впливу на депутатів.

Однак був інший, вирішальний фактор, завдяки якому український прапор все ж підняли. Того дня будівля парламенту була оточена громадянами, які хотіли побачити над куполом Ради національний стяг. Навколо будівлі Верховної Ради збиралися тисячі українців з різних міст і областей. Вони слухали трансляцію сесії через гучномовці – для них питання про національний прапор було принциповим.

Два прапори над куполом Верховної Ради

4 вересня о 18 годині українці навколо парламенту побачили, як на куполі опускається червоно-синій прапор. Але радіти було зарано, адже невдовзі у небо підняли два стяги. Поруч з синьо-жовтим стягом майорів червоно-синій прапор УРСР. Це сильно обурило громадян, які прийшли під парламент.

Демонстранти з криками "Ганьба!" почали штовхатися з правоохоронцями й врешті прорвали міліційний кордон. Ще мить і натовп опинився б усередині Верховної Ради. Масові заворушення могли призвести до жертв.

З вікна другого поверху за цим спостерігав нардеп Дмитро Павличко і жестами постарався заспокоїти натовп. Потім він разом з Левком Лук’яненком, Романом Лубківським та іншими депутатами пішли до кабінету голови Верховної Ради й попередили, що невдовзі може пролитися кров.

Ймовірно, народний гнів і перспектива масових заворушень підштовхнули Кравчука зняти прапор УРСР. Врешті над куполом Ради замайорів лише національний стяг. Натовп почав радіти й підкидати депутатів Дмитра Павличка, Ярослава Кендзьора та Левка Лук'яненка. Люди співали "Ще не вмерла Україна".

18 вересня 1991 року Верховна Рада своєю постановою "Про прапор України" надала статус офіційного синьо-жовтому прапору, а через декілька місяців депутати прийняли постанову про державний прапор. Остаточно Державний Прапор України затверджено статтею 20 Конституції України у 1996 році.

Тоді біля стін Ради й під співи національного гімну був закладений остаточний початок нової української держави. І знову це відбулося завдяки тиску "вулиці". Як і під час Революції на граніті, українці не дозволили владі чіплятись за радянське минуле. Синьо-жовтий стяг над парламентом став ще однією сходинкою національного відродження України.

Після подій 2013-2014 років цей стяг став символом боротьби українського народу з агресією Кремля за свою свободу та незалежність. Синьо-жовтий прапор підіймали над будівлями Донецького аеропорту впродовж всієї його оборони. Ворог збивав прапори вогнем, але "кіборги"щоразу поновлювали їх.

Повномасштабне вторгнення рф в Україну остаточно закріпило за синьо-жовтим стягом значення незламності, мужності й боротьби за свободу. Тепер про це знає увесь світ.

Нагадаємо, "Ми-Україна" зробив добірку цікавих фактів про синьо-жовтий прапор та його історію.