За даними Верховного комісара ООН у справах біженців (UNHCR) по всьому світу зафіксовано 6 268 000 українців.5 901 000 з них знаходяться в Європі, переважна більшість – у країнах ЄС. UNHCR регулярно проводить серед них опитування та останнє демонструє, що три чверті з них перебувають під тимчасовим захистом. Проте це варіант притулку не може тривати вічно та завершиться максимум через півтора роки. "Ми - Україна" розбирався, якими є умови тимчасового захисту в ЄС та що треба знати про альтернативи?

Тимчасовий захист українців у ЄС: підстави та строки

У липня 2001 року Рада ЄС ухвалила Директиву 2001/55/ЕС про мінімальні стандарти тимчасового захисту. Умови передбачені на екстраординарні випадки масового припливу переміщених осіб з третіх країн.

Після ухвалення їх не застосовували аж до повномасштабного вторгнення. 4 березня 2022 р. Рада ЄС активувала Директиву саме для українців імплементаційним рішенням 2022/382. Мінімальні стандарти тимчасового захисту зокрема передбачають:

• надання документу зрозумілою для переміщених осіб мовою із положеннями тимчасового захисту (ст.9);
• реєстрацію персональних даних (ст.10);
• дозвіл на діяльність за наймом або на самозайнятість, освітні можливості, професійне навчання, допомогу по безробіттю (ст.12);
• доступ до житла чи засобів для його отримання, надання соцзабезпечення, медобслуговування, допомога для задоволення потреб (ст.13);
• доступ дітям до 18 років до системи освіти (ст.14).

Держави відповідно до свого законодавства ухвалюють та переглядають умови, які можуть бути більш сприятливими, ніж мінімальні за Директивою, та строки.

Серед додаткових можливостей можуть бути й інші, наприклад, визнання на час дії тимчасового захисту посвідчень водії, виданих у Україні. Звісно, з урахування місцевих особливостей. У ЄС цей дозвіл узгодили, а про особливості використання та обміну прав "Ми – Україна" вже розповідав.

Але тимчасовий захист є заходом надзвичайного характеру і не може надаватися на постійній основі. За Директивою його спочатку застосовують на один рік – у нашому випадку до 4 березня 2023 р. Потім за законодавством можлива пролонгація двічі на шість місяців. Єврокомісія вже продовжила дію Директиви до 4 березня 2024 р.

"Якщо причини тимчасового захисту залишаться після цієї дати, Комісія може запропонувати Раді продовжити тимчасовий захист на наступний рік (тобто до 4 березня 2025 року)", - констатують у Єврокомісії.

Тобто 4 березня 2025 р. – дедлайн дії тимчасового захисту. А далі питання відкрите.

Тимчасовий захист у країнах Європи зараз

За роз'ясненнями Єврокомісії, тимчасовий захист для українців має такі умови:

• заяву про захист можна подати у всіх країнах-членах ЄС, плюс у Швейцарії, Норвегії, Ліхтенштейні та Ісландії. Данія, хоча і є країною ЄС, не застосовувала Директиву, але має власні положення щодо тимчасового захисту у законодавстві;
• право на нього мають українці, які перемістилися з України до країн ЄС після 24 лютого 2022 р.;
• його надає тільки одна країна та він є дійсним в її межах. Протягом 180-денного періоду можна 90 днів їздити іншими. Але тимчасовий захист у більше ніж одній країні оформити неможливо. Якщо є бажання спробувати там, де він видається кращим, спочатку треба відмовитися від того, який вже надано.

На національному рівні тимчасовий захист ухвалюють через різні нормативно-правові акти. За рішеннями урядів чи міністерств, зокрема, у Болгарії, Кіпрі, Фінляндії, Франції. Через законодавчі акти у Австрії, Чехії, Угорщині, Італії. За рішенням компетентного органу в Ірландії. Останні актуальні дані щодо тимчасового захисту українців за країнами можна знайти на інформаційному ресурсі Агентства ЄС з питань притулку (EUAA).

Що ж до строків тимчасового захисту, то ухвалені деякими європейськими країнами зараз такі:

• до березня 2024 р.: Кіпр, Іспанія, Австрія, Бельгія, Болгарія, Чехія, Фінляндія, Ірландія, Ісландія, Латвія, Литва, Норвегія, Польща, Словаччина, Швейцарія, Німеччина, Іспанія, Франція, Данія;
• до вересня 2023 р.: Греція, Португалія, Албанія, Нідерланди;
• до кінця 2023 р.: Італія

Що буде, коли тимчасовий захист завершиться?

Коли саме завершиться дія тимчасового захисту в ЄС ще не зрозуміло, але маємо дедлайн після якого це станеться автоматично: 4 березня 2025 р. Проте Директиву застосовують уперше, тому не зовсім зрозуміло, як виходити з процедури. Адже у документі є важливі умови:

• держави-члени повинні вжити заходів для забезпечення можливості добровільного повернення осіб, які перебувають під захистом. Рішення про повернення повинно прийматися з повним знанням фактів, що стосуються країни походження (ст. 21);
• держави-члени повинні вжити заходів для повернення колишніх тимчасово захищених осіб, які не мають права залишатися в державі-члені. Держави при цьому розглядають будь-які вагомі гуманітарні причини, які можуть зробити повернення неможливим або необґрунтованим у конкретних випадках (ст. 22);
• держави-члени не повинні видворяти осіб, які не можуть подорожувати з огляду на стан їхнього здоров’я. (ст.23).

Якщо до настання 4 березня 2025 р. війна буде завершена і умови в Україні будуть безпечними, Рада ЄС ухвалить рішення за поданням Єврокомісії. Якщо не завершиться, з огляду на небезпеку для тих, хто отримав тимчасовий захист, ЄС може ухвалити якісь нові процедури. Проте напрацювань поки немає.

Мельтем Інелі Сігер, аналітик з Центру передових досліджень Роберта Шумана, пропонує переглянути Директиву 2003/109/ЕС про статус громадян третіх країн, які є довгостроковими резидентами. Згідно із її положеннями отримати статус може особа, яка проживала в країні ЄС протягом п'яти років без перерви. Також є вимоги до наявного джерела доходу, медстрахування, дотримання інтеграційних заходів. Поки українці під тимчасовим захистом вимогам не відповідають, і Сігер пропонує це виправити.

Але процес перегляду Директиви не запущений. Тому поки перспективи українців , які хочуть залишитися в ЄС після завершення тимчасового захисту, фокусуються навколо двох варіантів: або статусу біженця, або дозволу на проживання.

Статус біженця

Маючи тимчасовий захист, можна просити про міжнародний, тобто запустити процедуру отримання статусу біженця. Але у Єврокомісії чітко зазначають, що одне до іншого стосунку не має:

"Визначення статусу міжнародного захисту не залежить від тимчасового захисту. Він підпадає під іншу процедуру в компетентних державних органах у країні ЄС, і результат визначається на основі вашої конкретної особистої ситуації".

Українців, які перемістилися в інші країни через війну, ми в основному називаємо біженцями. За духом це так, але не за правовими нормами. Статус біженця, на відміну від тимчасового захисту, є безстроковим і надається за індивідуальною процедурою.

Є дві конвенції, які застосовують при ухваленні рішення щодо статусу біженця: Женевська (1951 р.) та Дублінська (1990 р.).

Згідно із Женевською конвенцією біженцем може вважатися особа, яка під загрозою переслідувань через ознаки расової приналежності, релігійної, за громадянством, через належність до певної соціальної групи чи за політичні погляди. Статус надається в тому разі, якщо країна національної належності не може забезпечити захист або людина не хоче цим захистом користуватись.

Згідно із Дублінською конвенцією, статус біженця надається у країні, яка є першою безпечною після перетину кордону. Тобто в тому разі, якщо тікаючи від війни хтось доїхав до максимальної західної точки на мапі Європи, є всі підстави депортувати людину до країни, кордон з якою перетнуто першою.

Скорочено процедура отримання статусу біженця така:

• при перетині кордону першої безпечної країни прикордонника треба сповістити про намір отримати статус та подати заяву про надання міжнародного захисту;
• треба надати біометричні дані, пройти співбесіду та медогляд;
• на розгляд справи може піти від півроку та більше. Точно та заздалегідь ніхто не скаже, оскільки процедура встановлюється національним законодавством кожної країни;
• на час розгляду справи як правило застосовуються обмеження. Але їхнє коло також визначають у національному законодавстві. Найтиповіші: неможна залишати країну, неможливо працевлаштуватися. Як правило, але не обов'язково у країні доступ до меддопомоги є, але також обмежений. Найчастіше у країнах можна безкоштовно проживати у центрі для біженців, харчуватися у визначених місцях та користуватися громадським транспортом. Але перелік можливостей, як і обмежень, для того, хто чекає на статус біженця в країнах різний.

Після отримання статусу, біженець має право на роботу, освіту, меддопомогу, укладання шлюбу, соціалку. Але він не може повертатися до країни з якої поїхав. Якщо повернеться, статусу позбавлять.

Виїзд на постійне місце проживання

З умовами тимчасового або постійного проживання все ще різноманітніше, ніж з міжнародним захистом. Вимоги у національних законодавствах різні. Серед схожих саме для дозволу на постійне місце проживання – обов'язкове проживання протягом тривалого терміну 1-3-6-8 років.

Чи враховувати до нього період під тимчасовим захистом, вирішуватимуть держави окремо, якщо не буде внесено змін до європейських директив. Але поки тим, хто хоче залишитися, треба налаштуватися на стандартні процедури. Загальні вимоги можна знайти на офіційному сайті ЄС.

Але в разі виїзду на постійне місце проживання є зобов'язання і перед своєю державою, а саме:

• Оформлення виїзду на постійне місце проживання у Державній міграційній службі. Треба подати заяву та пакет документів, оплатити послуги (195,31 грн) та чекати протягом трьох місяців на розгляд. За результатами інформацію про дозвіл для виїзду проставлять у паспорті: штампом у книжичці, внесенням даних до безконтактного носія у ID-картці. Вимоги до документів та опис процедури за посиланням;

• Зняття с військового обліку. Треба подавати заяву та документи до ТЦК СП і за результатами військово-обліковий документ буде вилучено;

• Зняття з реєстрації місця проживання. Треба подати відповідну заяву до ЦНАПу чи через портал "Дія" та отримати довідку. Військовозобов'язані можуть знятися з реєстрації тільки за наявності довідки про зняття з військового обліку;

• Отримання довідки про сплату податкових зобов'язань. Заяву та декларацію про майновий стан та доходи треба подавати до управління податкової служби.

Довідку від податкової та про зняття з реєстрації можна отримати онлайн, документи для виїзду від ДМС через законного представника, а от знятися з військового обліку – тільки особисто. Якщо на ПМП виїжджає пенсіонер, треба також оформити переказ пенсії, і цю процедуру "Ми – Україна" описував.

Яка кількість наших громадян забажає осісти в Європі або в інших країнах після війни можна оцінювати тільки приблизно. Згідно із останнім опитуванням UNHCR (червень 2023 р.), повернутися в Україну протягом найближчих трьох місяців збираються 14% українців, 62% взагалі мають такий намір "одного дня". Не хочуть вертатись 6%, а доволі вагома частина, 18%, ще із планами не визначилась. Поки безнадійною ситуація не виглядає. Але і до завершення війни, і до скасування тимчасового захисту багато що може змінитись.

Нагадаємо, що раніше "Ми – Україна" надавав інструкції від податківців з інших країн про те, як українським біженцям сплачувати податки.