Тільки 14,4% українців знають про мирний план Володимира Зеленського та усі його десять пунктів , які презентовано ще вісім місяців тому. Більше половини, 56%, або знають про нього у загальних рисах, або геть не в курсі. Такі результати опитування, проведеного Центром Разумкова на замовлення ZN.UA.

З чого складається мирний план Зеленського, яку підтримку має у світі та чому про нього треба не просто мати уявлення, а добре знати кожному?

Як бачать перемогу українці?

Опитування в Україні дають приблизно один і той самий результат щодо впевненості у перемозі. Абсолютна більшість громадян не мають у ній сумнівів. Але що саме вважати перемогою?

Опитування Центру Разумкова через рік після повномасштабного вторгнення демонструє, що для 47% з тих, хто вірить у перемогу (а таких 93%), вона означає вигнання російських військ з усієї території України та відновлення кордонів станом на січень 2014 р. Для 31% впевнених у перемозі вона передбачає ще й знищення російської армії та сприяння розпаду всередині росії.

Згідно із опитуваннями КМІС, 89% українців хотіли б бачити Україну у НАТО до 2030 р., а 88% вважають, що через десять років вона буде процвітаючою країною у складі ЄС. Але якщо трошки замислитися, тільки вигнання російських військ чи їх знищення для такої перспективи замало.

Президента Володимира Зеленського 86% українців вважають здатним ефективно працювати у якості Верховного Головнокомандувача та організувати оборону. І його мирний план, щодо якого у суспільстві бракує знань, значно ширший за два пункти, які українці вважають ознакою перемоги.

Десять пунктів мирного плану Зеленського

Промову щодо мирного плану та перелік з десятьох його пунктів Володимир Зеленський представив наприкінці листопада 2022 року на саміті "Групи двадцяти". Список іде із номерами та поясненнями щодо кожного. І хоча більшість українців із ним не ознайомлені або знають поверхнево, кожен із пунктів навряд чи потребує серйозної деталізації.

Радіаційна та ядерна безпека. Демілітаризація ЗАЕС – вихід звідти російських військ, контроль над нею МАГАТЕ та українського персоналу. Підключення її до енергомережі.

Продовольча безпека. Безстрокове продовження експортної зернової ініціативи – зернової угоди. Це не має залежати від строків завершення війни.

Енергетична безпека. Направлення місії експертів ООН на пошкоджені об'єкти критичної енергетичної інфраструктури. Відмова росії від ударів по українській електрогенерації. Запровадження цінових обмежень на російські енергоресурси, щоб їх не використовували як зброю.

Звільнення усіх полонених і депортованих. Модель "всіх на всіх".

Виконання статуту ООН і відновлення територіальної цілісності України та світового порядку. Підтвердження росією цього у межах резолюцій Генасамблеї ООН і масиву договірно-правових документів.

Виведення російських військ і припинення бойових дій. Йдеться про війська та збройні формування. Відновлення контролю України над усіма ділянками держкордону.

Справедливість. Створення спецтрибуналу щодо злочину агресії росії проти України, міжнародного механізму відшкодування збитків за рахунок російських активів.

Екоцид. Створення платформи для оцінки збитків, нарощування розмінування, кошти та технології для відновлення очисних споруд.

Недопущення ескалації. Дієві гарантії безпеки Україні.

Фіксація закінчення війни. Після антивоєнних кроків, підписання сторонами документу.

Десять пунктів викладені не хаотично, масивом, а із нумерацією. Презентуючи їх, Володимир Зеленський казав про бачення шляху до миру. Навряд чи хтось буде проти, якщо їх реалізують одночасно, але це нереально. Тому є послідовність дій.

"Кожен із цих викликів на шляху до миру не може забрати багато часу. Максимум місяць на один пункт. Для деяких достатньо днів", - зазначив президент.

Кожен із пунктів, додав він, може спрацювати за тієї ж формулою, що і з зерновою угодою. Нагадаємо, що до саботажу росії по один бік були її домовленості із ООН та Туреччиною, по другий України з ООН та Туреччиною.

Альтернативні плани

Окремі країни висувають власні ініціативи, які з різних причин є для України неприйнятними.

12 пунктів Китаю. План викладений на сайті МЗС країни, але зазнав критики за:

• виставлення на один рівень жертви та агресора. Це заява верховного представника ЄС з питань закордонних справ Жозепа Барреля;
• відсутність чітких формулювань. Це заява канцлера ФРН Олафа Шольца;
• надто хороше ставлення до росії, яка є агресором, та створення плану без консультацій із Україною. Це заяви президента США Джо Байдена та радника президента США з питань нацбезпеки Джейка Саллівана;
• відсутність довіри до Китаю взагалі через те, що там не засудили незаконне вторгнення в Україну. Це заява генсека НАТО Єнса Столтенберга.

Індонезійська ініціатива. Вона озвучена міністром оборони та є неприйнятною хоча б тому, що передбачає проведення референдумів, хай і за участі ООН, на "спірних" територіях. До того ж автори плану пропонують припинити вогонь, відійти обом сторона на 15 км від лінії зіткнення, утворити там демілітаризовану зону та створити миротворчу місію ООН.

Мирний план Африки. Десять пунктів, узгоджених країнами Африканського Союзу, під час візиту до Києва озвучив президент ПАР Сиріл Рамафоса. Хоча такий пункт, як обмін полоненими, не викликає заперечень, починається він із неприйнятної ініціативи. А саме із проведення переговорів із агресором ще до виведення його військ з території України.

В середині липня з'явилася інформація про спільну роботу над мирним планом, відмінним від усіх попередніх, спільними зусиллями Франції та Індії. Про це домовилися президент Емманюель Макрон та прем'єр-міністр Нарендра Моді.

Це ініціативи, без урахування окремих висловлювань лідерів деяких країн. Як президента Бразилії Лулу да Сілва про відмову України від Криму в обмін на припинення війни. Він зробив її у квітні цього року. Чи глави МЗС Угорщини Петера Сіярто про те, що чим більше зброї поставлятимуть Україні, тим довше триватиме війна. Він зробив заяву у червні під час літньої сесії ПАРЕ.

На щастя із найвпливовішими міжнародними організаціями саме щодо мирного плану президента Зеленського є спільне розуміння.

Визнання мирного плану

"Ми, Сполучені Штати та країни G7, підтримуємо цей план, тому що ми вважаємо, що це може бути потенційний план припинення війни", - заявила у грудні минулого року посол США в Україні Бріджит Брінк.

"Ми висловили підтримку мирній формулі президента Зеленського та нашу прихильність активно працювати з Україною над мирним планом із 10 пунктів", -  йдеться у спільній заяві за результатами саміту Україна-ЄС на початку лютого цього року.

23 лютого на Генасамблеї ООН узгодили резолюцію із 11-ма пунктами. У МЗС України готували її проєкт, і до резолюції увійшли пункти мирного плану, що є ключовими. А саме:

• повне виведення російських військ з території України в її міжнародно визнаних кордонах;
• повний обмін військовополоненими, звільнення всіх незаконно утримуваних осіб, повернення інтернованих і примусово переміщених та депортованих;
• утримання від нападів, знищення, переміщення чи приведення у негідність об'єктів, які обов'язкові для виживання цивільного населення, припинення нападів на критичну інфраструктуру та цивільні об'єкти;
• розслідування та судове переслідування на національному та міжнародному рівні винних за найбільш тяжкі скоєні злочини.

141 країна зі 193 підтримала резолюцію. Наслідки поки скоріш символічні. Але включення до неї основних пунктів мирного плану є міжнародним його визнанням.

Нагадали про це і у заяві лідерів G7 у Хіросіми у травні цього року:

"Ми залишаємось відданими дипломатії та вітаємо і підтримуємо серйозні зусилля Президента України Володимира Зеленського у викладенні основних принципів своєї Формули миру відповідно до Статуту ООН".

У червні на сесії Парламентської асамблеї Ради Європи узгоджено резолюцію, яка підтверджує "повну підтримку принципів справедливого та тривалого миру, викладених у Формулі миру президента Зеленського".

То який у нас план щодо плану?

Отже, маємо офіційний мирний план президента із формулою завершення війни та дві проблеми, що із ним пов'язані. Перша – внутрішня, бо суспільство недостатньо із ним знайоме. Друга – зовнішня, бо ініціативу намагаються перебити поганими альтернативами.

Можна було б апелювати до того, що відсутність розуміння мирного плану Зеленського в Україні насправді не проблема, адже він радше спрямований на політичне та експертне середовище. Але це не так. Це справді проблема, чому є історичні підтвердження.

"Коли Німеччина воювала у Першу світову війну, вона не програла, ворог не ступив на її територію. Генералітет казав, що не виграли, але й не програли. І вигадали формулу: без анексії та контрибуції. Німці із цим погодились. А коли підписали капітуляцію, виявилося, що є і анексія, і контрибуція, і все серйозно. Це стало основою для загибелі Веймарської республіки, і я проводжу аналогію. Якщо населення не буде впевненим у тому, що мир справедливий, якщо вважатиме, що його обдурили, то армія, поліцейські, найвідданіші волонтери, найхарізматичніші артисти не допоможуть. Треба думати про те, як населення сприймає здавалося б бездоганні плани", - каже директор соціологічної служби "Український барометр" Віктор Небоженко.

Проте він попереджає про соціологічні складнощі. Зловити об'єктивну та репрезентативну думку людей зараз важко, тому що 10 млн українців "зсунулися": хтось поїхав, хтось в армії.

"Нам показиватумуть електронні соцопитування, що все добре, а потім виявиться, що люди вважали інакше. Це велика пастка. Зручно, коли пишеш будь-які цифри, щоб був задоволений Офіс Президента. З іншого боку, невідомо, наскільки це правда. Але для політичного майбутнього влади дуже важливим є прийняття суспільством умов перемир'я та перемовин", - пояснює Небоженко.

Секрет комунікації та донесення інформації до суспільства, зазначає експерт, у різноманітті. Більше каналів – більше можливостей викликати довіру. Обговорювання, дискутування мирного плану на різних майданчиках допоможе обізнаності українців та викличе до нього більше довіри. Але із зовнішнім шляхом мирного плану Зеленського ситуація інша.

Альтернативні ініціативи, які працюють на росію, це також проблема, яку треба вирішувати. Експерт вказує на те, що більшість із них пропонують нові кордони та не враховують компенсації України, що нас не влаштовує.

"Задля нашого мирного плану навколо МЗС має бути цілий букет міжнародних організацій різного спрямування, які будуть говорити про нього та про альтернативи. Як це робив Захід із ідеєю НАТО: у нас різними структурами фінансувалося до 20 різних міжнародних грантів, які просували ідею ЄС та НАТО, - резюмує Небоженко. - У нас є мирні журналісти та воєнні блогери. Вони по-різному можуть бачити, яким має бути мирний план: з точки зору тилу та військових. Цим має займатися МЗС. Але там вважають, що є державна політика, до якої решта повинна пристосуватися. Це вірно, але людина влаштована в такий спосіб, що хоче самостійно прийняти переконання".

Нагадаємо, що раніше "Ми – Україна" розповідав про новий формат взаємодії з Північноатлантичним альянсом – Раду Україна-НАТО.