В середині вересня уряд має надати проект бюджету на наступний рік. Напередодні вже обговорюються основні його показники, і міністр фінансів Сергій Марченко сповістив, що в Кабміні курс долара у 2024 році передбачають на рівні 41,4 грн. Також додав, що зміцнення гривні не має фундаментальних чинників, турбує уряд, є мінусом, який обговорюється з Національним банком та Міжнародним валютним фондом.

"Ми – Україна" спитав у експертів, чи справді є підстави тривожитися щодо курсового рівня (36,56 грн за долар – офіційний, 42,2 – курс за яким верстався бюджет-2023) та як прогнозний у бюджеті впливає на реальний?

Олег Пендзин, член Економічного дискусійного клубу:

- Ще не було року, коли закладений у бюджеті курс був реально досягнутий. Реальний завжди був нижчий. Єдине, що у 2022 році ніхто не прогнозував повномасштабну війну. А всі останні роки, коли ситуація була більш-менш прогнозованою, Міністерство фінансів завжди завищувало курс в бюджеті.

Це пов'язано із тим, що таким чином Мінфін "надуває" дохідну частину бюджету. Ви маєте розуміти, що макрофінансова допомога надходить у вигляді інвалюти. Щоб потім зробити виплати на соціальні потреби, на усі соціальні зобов'язання держави, Міністерство фінансів продає інвалюту Нацбанку за офіційним курсом. Чим вищий курс долара та нижчий – гривні, тим більше грошей отримає Мінфін в результаті продажу. Адже виплати відбуваються у гривні. Чим гірший курс нацвалюти, тим Мінфіну краще.

Більше того, на наступний рік закладене підняття мінімальних зарплат. Тобто загальний обсяг соціальних видатків буде зростати. Варто розуміти, що мінімалка та виплати бюджетникам зростуть набагато більше, ніж очікуване зростання економіки. Тобто Міністерство фінансів більше зацікавлене у курсі понад 40 грн за долар, ніж у офіційному 36,6 грн. Звідси й слова міністра фінансів, який захищає позицію свого відомства.

Але чим вищий курс, чим слабша гривня, тим більша інфляція, чого не може допустити Національний банк. Є велика різниця у цільових очікуваннях Мінфіну та НБУ. Нацбанк відповідає за інфляцію. Те, що він робить, наприклад, встановлюючи високу облікову ставку, тримаючи курс, – це механізми стримування інфляції. Але вони є зворотними щодо відновлення економіки. Чим вища облікова ставка, тим дорожчі комерційні кредити, гірше бізнесу й менші обсяги податкових надходжень від нього.

В інтересах уряду та Мінфіну – дешеві споживчі кредити, більша інфляція, більш слабка гривня. Тому між Мінфіном та НБУ протиріччя на рівні цільових завдань. Тому немає нічого дивного у наполяганнях Міністерства фінансів щодо просадження курсу гривні.

Але ми розуміємо, що Нацбанк – це незалежна інституція, яка свої дії погоджує з МВФ. Фонд в межах меморандуму, має окремі завдання для Нацбанку та Кабміну. Вони різняться, через що й виникають "творчі" протиріччя. Проте компроміс знайдуть, і він полягатиме у тому, що фактичний курс буде нижчим, ніж закладений у бюджеті.

Олексій Кущ, аналітик аналітичного центру "Об'єднана Україна":

- Жоден курс з тих, що закладалися у бюджеті, не справджувався. Він технічний, закладається для проведення певних бюджетних розрахунків. Такі прогнози треба розглядати з великим припущенням. Скоріше, це думки вголос від міністра фінансів, але не дуже позитивні. Міністр не має працювати на девальвацію нацвалюти.

Гривня девальвувала з початку війни з 25 до 36,6, якщо брати офіційний курс, і мало, вважає міністр. Дивна позиція. Нащо підігрівати девальваційні настрої та очікування, коли вони й так досить великі?

Макроекономічна ситуація й так не на нашому боці. Постійне зростання імпорту, падіння експорту, дорогий долар на світовому ринку. Індекс долара зараз на рівні 104-105, і на інтервалі 11-12 місяців це максимальне значення, що пов'язане із монетарною політикою Федеральної резервної системи, підвищенням відсоткових ставок. Долар зараз кладе на лопатки і євро, і японську єну, і індійську рупію, і китайський юань.

Є психологічні передумови девальвації гривні. Під час війни люди намагаються накопичувати гроші в інвалюті. Є мікроекономічні передумови, коли частина зарплат йде на валютний ринок. Є фактори, пов'язані з імпортом-експортом, і за підсумками року торговельна діра буде $20 млрд, черговий антиректорд.

У нас є політика фіксованого курсу. НБУ завтра може поставити курс 33,5, а післязавтра 38,9. За великим рахунком, може встановити будь-який у межах здорового глузду. Найцікавіше, що валютні резерви дозволяють забезпечити необхідною підтримкою будь-який, якщо не брати екстремуми.

Курс встановлюється адміністративним шляхом, але при цьому в якій прогнози вписуються якісь очікування. Не здається, що це дещо маніпулятивно? Розмови навколо фіксованого курсу мають неприємний відтінок.

У Марченко є всі можливості комунікувати із НБУ, не виносячи у публічну площину. Міністру фінансів потрібно, щоб курс впав, бо від цього йдуть розрахунки митних платежів по імпорту та експорту. Відповідно, надійде більше доходів від платежів, прив'язаних до курсу. У тому числі від ПДВ на імпортні товари. Питання у тому, наскільки це зараз об'єктивно.

Для того, щоб підтримувати експорт за допомогою девальвації нацвалюти, потрібна організована економічна політика в країні. А якщо її немає, то девальвація експорт не підтримає, а лише призведе до здороження імпорту.

Я завжди виступав за те, щоб курс гривні мав плавну передбачувану девальвацію для підтримки експортного потенціалу, як це свого часу робив Китай. Але зараз я виступаю за тимчасове укріплення гривні до 32-33 за долар.

Планова девальвація може підтримувати експорт, якщо він є. Але якщо ж він звівся до вивезення тільки кукурудзи та зерна, промислова політика відсутня, промислові підприємства у більшості зупинені, тоді меншим злом буде укріплення гривні. За рахунок цього здешевлення імпорту та зниження інфляції до прийнятного рівня – десь 10%. Це дозволило б знизити облікову ставку НБУ та розблокувати кредитні канали фінансування економіки. Що допомогло б економіці більше, ніж девальвація для підтримки експорту.

А тим часом населення розмовами про надто міцну гривню просто провокують купувати більше доларів. В умовах, коли держава сама встановлює курс, це погано пахне. Якщо курс фіксований, все вирішується шляхом робочих нарад між Мінфіном та НБУ. Розмови міністра фінансів про те, яким міг би бути курс, могли б бути, якби він був ринковим, плаваючим. Тоді Мінфін міг би артикулювати для НБУ та ринка своє бачення. Якщо ж курс фіксований, немає сенсу у публічних заявах.

Андрій Новак, голова Комітету економістів України:

- Якщо міністр фінансів каже, що незадоволений стабільністю національної грошової одиниці, то навіть не знаю, як і реагувати. Це підстава піти на другий семестр першого курсу економічного факультету, якщо людина не знає, що стабільність курсу – це база загальноекономічної стабільності та можливості економічного росту. Якщо в умовах економічної кризи, спровокованої війною, ще й здійснити економічну дестабілізацію через девальвацію, то питання, в чиїх інтересах такі речі сказані?

Прогноз 41,4 грн за долар та девальвації на 10% відносно нинішнього курсу – це провокування негативної дискусії та реакції. Хоча підстав для девальвації немає, а підстави для стабільності дуже прості.

Окрім військової допомоги, Україна регулярно отримує міжнародну економічно-фінансову допомогу. Завдяки їй у нас зараз рекордні золотовалютні резерви. Це і є підставою для курсової стабільності. Усі у світі розуміють, що, якщо до війни Україні додати ще й економічну дестабілізацію, народ та держава можуть не витримати. Крім зовнішньої атаки будуть ще й внутрішні підриви. Тому нам неодноразово казали, що Україна буде отримувати стільки допомоги, скільки треба. Перш за все, в сфері економіки та фінансів.

Якщо з року в рік у нас одна й та сама проблема, що бюджет розраховується за курсом, якого потім немає, то, напевно, питання до бюджетних розрахунків. Та неправильного підходу: "давайте на запас порахуємо вищий курс". Закладати в основний фінансовий документ нереальні показники – це означає подальші постійні зміни до бюджету. Бо реалії стають інакшими, ніж ухвалені. Ті самі граблі. Замість того, щоб розраховувати бюджет за реальним курсом, задається негативний посил, ще й розрахунок за негативним варіантом кошторису країни. Це методологічно неправильний підхід.

Ну а робити прогноз реального курсу, за яким можна придбати чи продати інвалюту, неможливо, коли немає курсової стратегії. На основі чого робити прогнозування, якщо ми не знаємо, буде чи не буде НБУ реагувати на коливання на валютного ринку та яким чином? Навіть коли у нас певний час була практика так званих валютних коридорів – це неможна назвати стратегією, але принаймні можна назвати якоюсь тактикою. А плаваючий курс – це відсутність і тактики, і стратегії. Тому немає бази прогнозування: що буде робити Нацбанк при сценарії А, Б чи В. Тому не прогнозуємо курс, а гадаємо. Міністр й нагадав, що буде девальвація на 10%.

Нагадаємо, що раніше "Ми – Україна" розповідав, як пом'якшення валютних обмежень впливають на валютний курс.