Бачу як максимально активно в наш інформаційний простір заходять різноманітні вкиди, які легалізуються через авторитетні західні видання. Останні ситуації взагалі цікаві, оскільки я мав нагоду перечитати чимало матеріалів, які останнім часом з’являються в авторитетних західних ЗМІ. І, чесно кажучи, чим більше я їх читаю, тим більше розумію, що українські ЗМІ не сильно вибиваються зі світових трендів. Це я не про те, що українські ЗМІ якісь дуже якісні, а про те, що вони точно не сильно менш якісні, аніж ЗМІ західні.

Згадаймо "останній шедевр" американських ЗМІ — публікацію, у якій згадується, що якісь "неназвані джерела" говорять, що "путін таємно по дипломатичних каналах сигналізує про готовність до замороження війни".

Парадоксальність ситуації у тому, що сам він нещодавно публічно сигналізував про прямо протилежне — під час власної прямої лінії. Але не будемо на це зважати. "Неназвані джерела" не можуть помилятися.

Але давайте зараз розберемо по суті всі ці тези про "замороження війни", які надзвичайно активно вкидаються в інформаційний простір.

Чомусь численні західні аналітики схильні приймати на віру всі ці тези про "готовність до замороження". Не знаю, на кого з них впливають російські гроші, а на кого — відсутність мізків, але давайте розберемося.

Уявімо собі ситуацію, що з якихось причин війна "заморозилася", і Україна навіть на це пішла, ігноруючи права і інтереси власних громадян на окупованих рф територіях. У будь-якому випадку, це означатиме, що українська державність зберігається, українська ідентичність — теж. І вони будуть відверто антиросійськими. Бо у дуже багатьох українців є цілком матеріальні причини ненавидіти росію та росіян. З точки зору агресора, це лише утвердить "анти-росію". Якщо почитати їхніх "інтелектуалів", то у них одна проблема: дуже шкодують, що повномасштабну війну не почали 2014 року.

Нічого "заморожувати" вони не хочуть

Будь-яке замороження — це втрата того, заради чого війну почала росія. А саме — більшої частини України. Це якщо мова про заморозку, а не "приморозку" на місяці. Про роки йтися не може, бо дні путіна — обмежені, а він явно хоче особисто стати відроджувачем імперії.

Для чого росіяни вкидають тези про "заморозку" скрізь? Відповідь проста — "розслаблення" Заходу. Ситуація зараз має такий вигляд, що Заходу треба реально напружувати зусилля та відроджувати військовий потенціал. Навіть уже не заради України, бо путін уже прямим текстом погрожує Латвії або Фінляндії. І можете не сумніватися, що плани нападу на ці держави у них є.

Але напружуватися, починати реальне військове виробництво — це дорого, складно. Набагато комфортніше удати, що ти "повірив" у щирість путіна. Звісно, вони все одно будуть змушені розпочинати реальне військове виробництво, але чим пізніше вони на це підуть, чим більше цьому передуватиме беззмістовних розмов та бюрократії, тим кращими будуть позиції самої росії.

Тепер про численні "геніальні плани", які щоденно вкидають в інформаційний простір відставні дипломати, геніальні політичні аналітики, а також льотчики, розвідники та стратеги. Наприклад, про те, щоб прийняти Україну в НАТО, але без окупованих територій, і так заморозити війну.

У нас на це заведено відповідати з пафосом, розказуючи про "неможливість відмови від територій", але це не зовсім так. Головна проблема полягає у тому, що ніхто ніколи не пропонував Україні навіть "частковий" вступ до НАТО. Пропонували це лише люди, які не мають жодного стосунку до реального ухвалення рішень у НАТО.

Якби бодай теоретично такий план колись існував, то його можна було б легко втілити до 24 лютого 2022 року. Тоді б Україна була явно більшою, багато тисяч людей залишилися б живими, а сам Захід би не був змушений витрачати на цю війну мільярди. Але вони настільки страшенно боялися росії, що замість гарантій безпеки для України вивозили з Києва посольства. Що змінилося зараз? Вони менше бояться росії? Остання перестала бути ядерною державою? Не змінилося нічого, отже, і рішення будуть залишатися незмінними.

Ви можете носитися зі своїми "заморозками", доводячи, що це "правильно". Можливо, навіть застосовуючи вірні аргументи, але правда така - росія веде проти України війну, яку вважає для себе екзистенційною, бо без володіння Україною вона не зможе вважати себе імперією. Саме у цьому відмінність війни проти України від війни проти Фінляндії 80 років тому. Володіння Фінляндією ніколи не було для росії чимось екзистенційним. Тому, зрозумівши, що легкої перемоги не буде, вони, зрештою, змирилися з самостійністю Фінляндії на умовах нейтральності.

Екзистенційність цієї війни проявилася у масштабах залученості до війни росії та росіян. З 1945 року не було у них таких масштабів мобілізації. Це уже не "чергова колоніальна війна". І кидають колосальні ресурси вони явно не для "заморожувань". Щобільше, після того, як вони почали масштабну мобілізацію у масштабах усього суспільства, у них немає альтернатив "серйозній перемозі", бо альтернативою може бути лише катастрофічна поразка. Якщо росія, повністю відмобілізувавшись, не переможе Україну, то для всіх це буде індикатором слабкості росії. У першу чергу — для самих росіян. А будь-яка імперія тримається на страхові.

Тому не тіште себе "заморозками". Точніше, можете тішити, я розумію, що для декого — це форма психологічного розвантаження, і я таких не переконаю. Їх ніхто не переконає, бо люди схильні займатися самообманом, і саме такий формат обману є найбільш дієвим.

Але для тих, хто не хоче самообманом займатися, все ж краще виходити з характеру війни як екзистенційної. І екзистенційної для нього самого теж.

На Заході давно пережили подібні конфлікти, і просто не можуть збагнути, що зараз таке десь можливо. Але воно можливо, бо архаїчні імперії саме так і існують: розширюються, поглинають, інтегрують або потім використовувати для подальшого розширення. Втрати від санкцій? Неприємно. Але ж мова про виживання імперії, якому заважають українці. Останні чомусь вирішили, що є окремим народом, і це дуже небезпечно. Але можна виправити, якщо просто знищити кілька мільйонів "буйних", а інших кинути на нові завойовницькі війни. Такий от "простий план". Повторюся, ви можете його відкидати, але усі факти підтверджують його існування. Та, власне, вони самі постійно про це говорять. Тому вони його або реалізують, або не реалізують, і не реалізація для них буде означати важкий удар та крах, але вони цілком готові на відповідні ризики.

Петро Олещук, політолог, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”