Останніми днями дав безліч коментарів на одну й ту ж тему – удари по НПЗ. Відчуваю, кажу не те, що хочуть від мене чути.
Бачу, є деяке розчарування у тому, що російське перероблювання не зупинилось, що обсяги виробництва впали всього на декілька відсотків. Що ціни на заправках не рвонули догори.
Може, й не треба було туди цілити?..
Своєю чергою ця робота є вкрай ефективною, і ось чому:
- За нашими даними, виведено з ладу 4 установки первинного перероблення нафти загальною потужністю 2,3 млн т на місяць (в російських пабліках причиною називають зовнішній вплив). Три з них розташовані на Рязанському й Новгородському НПЗ – це одні із найсучасніших заводів.
Масштаби руйнувань невідомі, але у будь-якому разі сотні мільйонів доларів збитків тільки на відновлення. Також є інформація про те, що постраждали й інші установки, бо на сучасних НПЗ впроваджується блочний принцип, коли різні установки локально розташовуються близько одна до одної. Такі ремонти можуть тривати місяцями. - Це зменшення випуску світлих нафтопродуктів мінімум на 1,7 млн т на місяць ринковою вартістю близько $1,5 млрд. Бачимо, що Лукойл вже побіг у Білорусь за бензином. Щоправда, непереробленою залишиться нафта, яку можуть переробити або на інших НПЗ або штовхнути на експорт. Цьому безумовно будуть раді наші заокеанські партнери, бо ціни на нафту попливуть, але партнерів чогось наша робота засмучує.
Серед нематеріальних бонусів – необхідність розтягувати свою ППО, а відповідно відкривати нові можливості для фантазій наших військових. Хтось також каже про репутаційні удари по владі, але то таке.
Чого варте хоча б те, що про цю нашу роботу знає вже вся планета?
А тепер про витрати. Не знаю, які вони з нашого боку, але абсолютно зрозуміло, що це неспівставні, асиметричні цифри. В сотні разів. У війні на виснаження та знищення це дуже ефективний результат.
Тому треба набратися терпіння та працювати далі. Всім хочеться швидких перемог, але ця війна вчить, що вони є виключеннями, а не правилом.
Сергій Куюн, директор “Консалтингової групи А-95”
