Російські ЗМІ повідомляють про смерть Навального. Мовляв, відрив тромбу під час прогулянки і "головний критик путіна" помер. Звичайно, до колонії направлена комісія, звичайно буде розслідування. На тлі цього можуть навіть зняти Гостєва, який є представником "московських ментів". Замінити на когось із оточення Золотова або Бортнікова. Але суть не в цьому, а в логіці політичного процесу всередині рф. Далі пройдемося тезисно:
- Активність Навального зробила неможливим посилення "ідеологічної" опозиції в рф. Навальний говорив про корупцію в оточенні царя, але не ставив під питання існування системи. Не створював альтернативи.
- Але тези Навального зайшли широко і виникло організаційне ядро, яке могло перетворитися на "не схвалену в Кремлі" політичну партію. Не системну.
- Навальний був ізольований. Його структури, в основному, розгромлені. Але вакуум треба було заповнювати і з'явилися (на полі опонентів) контрольовані "Нові люди" з Нечаєвим.
- Тим не менш, Навальний залишався певним символом. Зокрема протестів проти Кремля. При цьому на даному моменті не маючи ресурсів для організації протестів всередині країни.
- Перед виборами в процесі збору підписів відбувається мобілізація частини ліберального електорату в містах (кейс Надєждіна).
- Навальний помирає. Тобто живого символу немає. Інші або контрольовані (включаючи Надєждіна) або за кордоном.
І тут, незалежно від причин смерті, маємо подію, що сталася в потрібний час. Для розуміння, варто згадати кейс Пригожина. Це демонстрація здатності і права царя вбивати тих, хто може стати загрозою. Навіть не йому особисто (Пригожин був лояльний путіну до кінця), а бути певним збурювачем спокою. Оточення путіна тоді це прийняло. Тобто прийняло право царя карати навіть лояльних, але не керованих. 2024 рік - це вибори саме царя, а не президента.
І тут смерть Навального стає знаком, що цар може прибрати (повторю, незалежно від реальних причин) і символ опозиції. Причому, варіант вбивства вважатимуть найбільш ймовірним як противники так і прихильники (прихильники при цьому будуть говорити на публіку звичайне "немає доказів").
Суть в іншому - цар може робити що захоче. І це найкраща демонстрація "сили" у внутрішньополітичній порядку денному перед виборами. Звичайно, якщо найближчий тиждень пройде спокійно (а ймовірність реально масових протестів невелика - популярність Пригожина перед смертю була вищою сьогоднішньої популярності Навального а група підтримки - люди, що знають, що таке зброя і що таке держпереворот).
Тому маємо підтвердження ставки путіна на формат царя з утриманням населення в покорі за рахунок страху, а не "любові".
З іншого боку, для росії, це звично: боятися і любити одночасно.
Ігар Тишкевич, політолог, експерт Українського інституту майбутнього
