Ввечері 15 січня у США фактично розпочалася кампанія з виборів президента – у штаті Айова відбулися перші збори прихильників політичних партій. Далі впродовж кількох місяців кокуси та праймеріз відбудуться у всіх інших штатах. Щоб стати кандидатом у президенти від Республіканської партії, потрібно здобути голоси не менш як 1215 делегатів з’їзду, який відбудеться 15 липня. У демократів для партійної номінації потрібно 1973 голоси. Потім – напружена виборча кампанія, яка завершиться 5 листопада фінальною битвою за президенство.

Очікувана перемога

Оскільки штат Айова першим проводить партійні вибори в країні, кожен кандидат хоче максимально яскравого та впевненого старту. І в цьому плані Дональду Трампу немає чого хвилюватися – він здобув 51% голосів однопартійців (Рон Десантіс – 21%, Ніккі Гейлі – 19%, Вівек Рамасвамі – 7,7%). Бонусом стало зняття з виборів Рамасвамі, який закликав своїх прихильників підтримати у майбутньому саме Трампа.

Звичайно, один штат Айова нічого не вирішує (у загальному підсумку він дає колишньому президенту всього 20 делегатів на з’їзді 15 липня), але якщо Трамп зможе повторити отриманий у ньому результат у двох наступних штатах – Нью-Гемпширі і Південній Кароліні – то з високою імовірністю виграє в цілому номінацію від партії. Однак далеко не факт, що у нього це вийде.

Справа у тому, що з Айовою все було зрозуміло з самого початку. Це достатньо специфічний консервативний штат, виборці якого в основному відносяться до тих соціальних груп, які традиційно підтримують Трампа (показово, що в кількох округах штату він або програв, або отримав небагато голосів саме через те, що в них проживають представники інших груп – молодь та люди з вищою освітою). Крім того, на результати вплинула погода – багато прибічників Десантіса та Гейлі вирішили залишитися вдома. А от далі буде складніше.

По-перше, в Нью-Гемпширі Гейлі суттєво випереджає Десантіса і зовсім трохи відстає від Трампа. По-друге, непогана ситуація у неї і в Південній Кароліні, адже це її рідний штат. Якщо вона здобуде максимальну підтримку у цих двох штатах (ідеально – взагалі перемогти), то майже стовідсотково зможе позиціонувати себе як єдину можливу альтернативу Трампу, витіснивши інших кандидатів з перегонів. І тоді легкої прогулянки для колишнього президента, який вже бачить себе переможцем виборів, точно не буде. Адже Гейлі отримає не лише підтримку тих виборців, які не сприймають Трампа або вагаються (серед республіканців таких багато), але й прихильність спонсорів.

Крім того, вона зможе гостріше реагувати на історії двох імпічментів Трампа, його роль в штурмі Капітолія 6 січня 2021 року та 91 кримінальне обвинувачення. Поки що вона усіляко уникала прямої критики колишнього президента, але у міру зростання її політичної ваги ситуація може змінитися. Рано чи пізно вони зійдуться на дебатах – і це може стати вирішальним фактором для перемоги.

Українське питання

Важливо зазначити, що питання України фігурує у виборчій кампанії всіх кандидатів без виключення. Хтось приділяє цьому більше уваги, хтось – менше, але всі так чи інакше згадують російсько-українську війну.

Трамп, судячи з усього, взагалі планує згадувати цю тему при перший-ліпшій нагоді, але у властивій собі манері: якби я був президентом, то війни би не було. І взагалі, її можна дуже легко закінчити: "Я дуже добре знаю президента путіна, я дуже добре знаю Зеленського, я можу поговорити з ними, і ми розв’яжемо цю проблему дуже швидко". Звучить все це вкрай інфантильно та популістично, жодної конкретики та реального плану дій – але значній частині електорату подобається. Бо це класичні "прості рішення", за якими скучили не лише американці, але й значна частина громадян інших країн.

Хвиля популізму по всьому світу поки нікуди не поділася і Трамп експлуатує її по повній програмі. І буде це робити й надалі. Зупинити його зможе лише хтось з середовища, яке він представляє – хтось більш відповідальний та свідомий того, що на простих рішеннях далеко не заїдеш. І це – внутрішня американська проблема, з якою американцям прийдеться розбиратися вже у найближчий час.

Ігор Рейтерович, кандидат політичних наук, керівник політико-правових програм Українського Центру суспільного розвитку