Про цікаві прогнози.
До 2050 року країни БРІКС обженуть за рівнем ВВП США плюс ключові економіки західного світу, такі як Німеччина, Франція, Японія, Британія. При чому обженуть у рази.
Підтверджується прогноз, про який я давно пишу: конвергенція/вирівнювання частки країни у світовому ВВП з питомою вагою країни за чисельністю населення.
Тобто люди - це реально нафта 21 століття, оскільки 60-70% ВВП вже формується у секторі послуг (у 20 столітті - у промисловості). А послуги – це люди (важливість промисловості як ядра економіки не заперечую).
Простими словами – у майбутньому вже не з'являться країни-лідери з нечисленним населенням.
Для створення своєї промислової зони потрібен буде структурований ринок праці та чисельність населення 25 млн осіб+. Це необхідно для появи промислових підприємств із чисельністю працівників від 500 осіб. А для залучення системних інвестицій – потрібен буде платоспроможний внутрішній ринок та населення від 30-40 млн осіб.
До речі, зверніть увагу, як багато на інфографіці немейнстрімних країн, з яких у нас прийнято сміятися: Китай, Ефіопія, Аргентина, Бразилія, Туреччина, Казахстан, Індонезія, Мексика. І як мало країн, де застосовувалася шокова терапія та "вашингтонський консенсус"? Точніше, там є лише одна така країна – Польща. Але там шок швидко залікував бальзамом європейських дотацій. Дивлячись на інфографіку, розумієш, хто визначатиме вектор світового розвитку у другій половині 21 століття.
Що робити Україні?
Репатріація населення та вирішення питання безпеки. Все спрямувати на недопущення національної катастрофи як краху демографічної бази. Пошук нових ринків збуту та підвищення додаткової вартості – на це мають бути спрямовані всі державні стимули.
Залучення системних інвестицій у нашу індустріальну базу з урахуванням атомної енергетики. В нас залишилося мало внутрішніх чинників конкурентоспроможності.
Серед них:
- уламки людського капіталу та науки;
- сировина (агро, титан, літій, уран, залізна та марганцева руда);
- атомна генерація;
- кліматичні та водні ресурси (вже виснажуються до рівня дефіциту);
- людський капітал п'яти мегаполісів та міських агломерацій;
- смарт-індустріалізація – запуск умов для створення тисяч одно-двоцехових виробництв з персоналом від 10 до 100 осіб.
А для цього потрібні:
- Кредитні програми.
- Стимулюючий податковий режим.
- Підключення до критичної інфраструктури.
- Доступ до залізниці та портів.
- цифрова митниця та оперативний рух товарів на експорт.
Тобто створення в Україні регіонального підприємницького хабу. І, певна річ, нова дипломатія. Ми повністю провалили роботу з Глобальним Півднем, тобто ми втрачаємо до 70% ринків збуту та інвестицій у перспективі 20-30 років.
Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик
