Отже, фото з чергами громадян росії, які хотіли б віддати підпис за Надєждіна облетіли мережу. Це сталося на тлі протестів у Башкортостані, після заворушень у Махачкалі.

Найбільш оптимістичні аналітики одразу підхопили тему про "чорні лебеді" для Путіна. Справді, складається враження, що на носі чи не наймасштабніша активізація російського суспільства з часів "Болотної".

Але процеси мають кілька своїх особливостей. Почну із виборів. На жаль, але путін, як і раніше, користується підтримкою свого населення. Його висування в 2024 році зняло основний страх "росіян" - відхід царя без призначеного наступника - тобто стабілізувало ситуацію.

При цьому вибори 2024 року є, швидше, виборами саме царя, а не президента - вся компанія будується навколо персоналії самого путіна як "лідера", "самодержця", "гаранта майбутнього" та "захисника росіян".

У цій концепції активно використовується старий спосіб, який можна назвати "добрий цар - бояри погані". Тобто негатив від того, що відбувається, приймають ті, хто знаходиться нижче в харчовій піраміді російських еліт. Іноді усвідомлюючи свою роль, іноді стаючи заручником розбірок "Башт Кремля" (влада Дагестану та керівництво МВС після Махачкали), іноді просто "випадково". Проблеми у царя в такій конфігурації виникають лише в одному випадку - явний військово-політичний чи політичний ляпас, на який Кремль не здатний відповісти.

Начебто все чудово - остання соціологія (груднева) по росії, проведена нашим інститутом свідчить про те, що 68% росіян впевнені, що країна "розвивається у потрібному напрямку".

52% від опитаних (71% від тих, хто визначився і піде на вибори) голосуватимуть за путіна.

44% вважають, що після виборів "жити стане краще" і лише 5% очікують на погіршення. Навіть у питанні корупції (яка вийшла у ТОП проблем) 50% бачать провину в чиновниках і лише 27% у президенті (6 місце у списку). До речі, ілюстрація тези про царя та бояр.

Але для путіна не все так гладко. Ще раз нагадаю – це не звичайні вибори президента, а фактично "вибори царя". А отже, необхідна масова народна підтримка. Де 70% – критичний мінімум. В ідеалі показник має бути на 10-15% вищим.

На цьому тлі у путіна було дві проблемні категорії населення – ультрапатріоти та умовні "ліберали".

Перших швидко загнали в стійло, тим більше, що після смерті Пригожина ніхто з відносних важкоатлетів не наважився пограти у лідера патріотичної опозиції. Партії, які могли б перетягнути цю роль (КПРФ та ЛДПР) виставляють відвертих політичних нулів (нехай і з високими формальними регаліями).

Залишаються ліберали. І тут Кремль мав вибір - або розмивати поле (пам'ятаєте Явлинського та ще 7-8 кандидатів) або створювати керованого "лідера". Потрібна була людина, яка формально сприймалася б як лідер поза "вежами Кремля", але при цьому без "сюрпризів". Інакше можна було б втратити контроль за процесом. До речі, тому побоялися запускати Дунцову, яка мала намір проводити мобілізацію через соціальні мережі та ТГ.

Натомість виникає Надєждін, який зі старту компанії заявляє про намір "припинити війну". Технологічно підібране прізвище (до речі, за згаданою соціологією, більш ніж половина громадян рф відчувають "надію" коли думають про період "після виборів"), немає історії публічної роботи у владі, але є історія співпраці з низкою опозиційних партій. І навіть висування від "громадянської ініціативи" Андрія Нечаєва.

До речі, тут не варто плутати згаданого політика з Олексієм Нечаєвим - лідером "Нових людей" (партія та фракція в думі), який опікується іншим "лібералом" - Владиславом Даванковим, який працює заступником голови Держдуми.

На цьому підходимо до черг "за підписами" та тезою про активізацію суспільства. Надєждін наче проти війни, начебто не бачить загрози в НАТО, але при цьому дотримується ключових російських політичних тез. Повернення територій – під сумнівом. Перемир'я (!) з Україною та бажаний для Кремля перегляд системи безпеки з "з урахуванням інтересів росії". Тобто начебто ідеальний варіант для російського супротивника війни. І він зможе зібрати навколо себе частину протестного "ліберального електорату".

То чи є у путіна проблеми?

І так і ні. Електоральний потенціал російських лібералів у межах 20%. Це без урахування тих, хто виїхав з країни, які проголосувати в своїй масі не зможуть. Доречно ще раз згадати соціологію - 68% говорять про правильний розвиток країни, 71% тих, хто має намір голосувати, віддадуть голос путіну. Щоб це змінити, потрібна дуже і дуже активна агітаційна робота. Або великий провал росії.

Проблема путіна в тому, що йому треба 80%. Адже йдеться про "царство". І тут є кілька механізмів стримування.

Перший. Не факт, що підписи будуть. Виборець лібералів – мешканець великих міст (де ми й бачили черги), а зібрати підписи треба по всіх регіонах. І на найближчі два дні, якщо вірити сайту самого Надєждіна, дефіцит 12+тисяч за 75 "суб'єктами федерації". Тобто, колосального запасу підписів немає. А це означає, що або "регіону може не вистачити" або частина підписів "не пройде верифікацію". Це сценарій недопуску до виборів.

Другий сценарій – обмежене розмиття поля. Тут доречно згадати Нечаєва з " Нових людей " та її кандидата Даванкова. А це вже трек Кремлівського порученця та групи Ковальчуків (вони знайшли Нечаєва завдяки дядькові Даванкову кілька років тому). Тобто "безпечна" ліберальна опозиція, яка також може почати говорити про мир. (Точніше про "перемир'я" - адже Надєждін свідомо "занизив" рамку варіанта закінчення війни). Але з набагато більшим адміністративним ресурсом.

Крім того, варто згадати "іншого Нечаєва" – Андрія – партнера Надеждіна. Це "усього лише" міністр економіки рф" в 1992-1993 рр.. В уряді Гайдара, на яке сьогодні російська пропаганда вішає "всіх собак", говорячи про "історичне приниження росії". Карту розіграють, але не відразу. Все це у сумі може скинути показники "лібералів" до "безпечних" 10-12% у сумі. путін отримує свої 80+%.

Ось тут поговоримо про "протести"

Електоральне поле у 20% без претензій на більшість – дивні стартові позиції. За що виступати? При цьому російська влада демонстративними судами (той самий Башкортостан) показує, що може бути з протестувальниками. Ну і, нарешті, згадаймо не скасовану "мобілізацію". Адже ніхто не забороняє загребти в російську армію тих, хто прийшов на мітинг. До виборів цього не буде - путін не нервуватиме виборця. Після виборів – легко.

Тому варіант масових протестів у рф, На мій погляд малоймовірний. Точніше протестів "лібералів".

Є інший гурт - "ультрапатріоти", "імперці" та їм подібні. І ось тут несподіванки можливі. Але у разі або поразки рф на фронті до виборів (тому Кремль зараз тисне і давитиме більше), або політичного приниження кремлівських еліт не сталося. А ось тут вже я з надією спостерігаю за "ходовими випробуваннями" тих самих українських дронів.

Питання вибору мети, щоб це було масштабно, демонстративно, принизливо для росії. путін встоїть за обох варіантів, питання лише в тому, наскільки сильними будуть його позиції. Адже якщо вибори "імператора" стануть фіксацією статусу "слабкого царя" , процес "бродіння" у Вежах може розпочатися і без зовнішнього стимулювання.

Ігар Тишкевич, політолог, експерт Українського інституту майбутнього