Щодо ситуації на кордоні, то чинний поки що польський уряд уже фактично визнав, що це — їхня ініціатива. Останнім часом мене не полишає відчуття, що я живу у підручнику з історії, який вирішили "програти" реконструктори. І ситуація з Польщею — класичний цього приклад.
Московія стала з невеликого князівства імперією не тому, що найкраще воювала, мала найефективніший соціальний устрій, або надпрогресивну бюрократію. Про все інше я взагалі мовчу. Але вміння розставляти стратегічні пріоритети у порівнянні з сусідами — це справді була їхня сильна сторона.
Що маємо у нас?
Усі сусіди України після початку повномасштабного вторгнення зітхнули з полегшенням, бо Україна не завалилася одразу, як вони всі очікували, і, відповідно, росіяни не посунули одразу на них. Тому вони кинулися підтримувати Україну, радіючи, що воюють не вони. Війна тривала, і згодом всі у Європі почали міркувати наступним чином: ну далі України вони точно не пройдуть. Українці їх далі не пустять, значить, у нас проблем більше немає. Так, проблеми є в України, але ж не у нас? У нас тут свої питання. Ми, наприклад, менше доходів одержуємо.
Ось ця віра в українську армію і державу і те, що вони далі самої України росіян не пустять — грає уже з самою Україною злий жарт, бо виявляється, що тепер європейські партнери можуть сильно не перейматися допомогою Україні — хай українці самі усе стримують, а вони поки будуть вирішувати свої проблеми. У тому числі, і за рахунок українців. І найдивніше, що такі міркування проникають у сусідні до України держави, які самі були об'єктом зазіхань та окупації московитів.
І, власне, саме так їх і раніше окуповували. Дивись "Поділи Речі Посполитої". Але все ж є сподівання, що якісь залишки розуму не зникли з Європи, і ми найближчим часом перейдемо до вирішення проблем, а не множення.
Ну давайте просто поміркуємо. Куди планують їздити польські перевізники, якщо путін здобуде перемогу? Возити ліс із Сибіру? А, я забув, вони вважають, що українці їх від цього прикриють. Але для цього самим українцям треба допомагати, а не заважати? Чи не так? Це ж не жарти, і не водевіль, і навіть не голлівудський бойовик.
Петро Олещук, політолог, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”