Якщо відверто, то нічого особливого від промови Дж. Байдена у Конгресі чекати не варто було.

Так, він знову закликав підтримати допомогу для України. У чому проблема цих закликів? Вони ігноруються республіканською більшістю. І будуть ігноруватися далі.

В умовах, коли восени цього року буде переобрана більша частина влади США, саме електоральні мотиви виходять для американських політиків на передній план. Відповідно, для республіканців Байден - не лише президент, але і лідер конкуруючої партії. Будь-які його ініціативи - це ініціативи політичних конкурентів, які підтримувати ризиковано. Раптом все завершиться успіхом, і він зможе використати цей успіх для посилення власних електоральних позицій?

Чому Байден повторює свої заклики?

Тут теж жодних сумнівів немає. Він просто хоче не втратити нагоду для обвинувачення опонентів у безвідповідальності та підривній роботі. Це досить справедливі обвинувачення, але для нас від справедливості обвинувачень американських політиків нічого не буде.

Президент США - демократ, у Палаті представників спікер - республіканець. Лише разом вони можуть ухвалити рішення про допомогу для України, і спікер цього робити явно не хоче. Бо політика Трампа і республіканської партії, яку родина Трампа нещодавно взяла під контроль остаточно, полягає у тому, аби перешкоджати будь-яким ініціативам демократів, аби демонструвати "слабкість" нинішньої адміністрації.

То що, Байден нічого не може зробити? Насправді, може. І мова не лише про 4 млрд. доларів "залишків" з минулорічних пакетів. Байден одноосібно може вирішувати питання про залучення військ США. Він не може надати військову допомогу Україні в обхід Конгресу, а Конгрес цю допомогу просто не хоче підтримувати. А направити війська США в Україну - може. І жоден Джонсон або Трамп у цьому завадити не може. Або, для початку, хоча б натякнути, що він розглядає таку можливість. Як це уже зробив раніше Президент Франції Е. Макрон. І я вам скажу, що від заяв Макрона у росіян добряче "підгоріло". Уявіть, що було б, якби у гру вступили США?

Чому Байден не може робити те, що робить Макрон? Хоча б на рівні заяв? Президент Байден цілком міг би заявити, що якщо Конгрес не спроможний допомогти Україні захищати себе, то він може направити обмежений контингент американських солдат до України. Не для ведення навіть бойових дій, а для вирішення інших задач. Для початку.

І я вам гарантую, що все б змінилося миттєво. Республіканці і Трамп особисто одразу б збагнули, що надання допомоги для України - не найгірший для них саме варіант. Що відкупитися пакетом допомоги - це могло би бути непоганим варіантом з точки зору електоральної боротьби. Не давати ж Байдену привід показати силу? Я вам гарантую, що всі питання з допомогою були б закриті за пару тижнів максимум. А так воно буде тягнутися місяцями без зрозумілих перспектив.

Але для цього треба відкинути логіку "деескалаторів", на що поки наважився публічно лише Макрон.
Вся ця "деескалація" ("ніколи не допускати за жодних умов зіткнення з російськими військами") позбавлена сенсу. А якщо російські війська нападуть на вас? Теж будете "деескалацією" займатися? Якщо ви визнаєте російських агресорів ворогами, то їх треба зупиняти. І пряме зіткнення тут не повинно когось лякати. Як не лякало нікого під час війни у Кореї. Якщо ж ви досі мрієте про "договорняки", то це теж може бути стратегією, але з позицій слабкості жодні стабільні "договорняки" неможливі.

Коротше кажучи, політика США у глибокій кризі. Криза, звісно, завершиться колись. Але поки що я би належного лідерства у світі від них не чекав. Поки вони не розберуться з внутрішніми проблемами. І не переосмислять ситуацію у світі, для якої абсолютно не підходять схеми з минулого сторіччя. Можливо, вони нарешті "закопають" спадок Кіссінджера та будуть думати про майбутнє? Хто знає, хто знає.

Петро Олещук, політолог, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”