Роль США буде залежати від тих викликів, які реально стоятимуть перед безпекою безпосередньо Сполучених Штатів Америки та їхніх союзників. З огляду на це і буде відбуватися аналіз планування всіх зовнішньополітичних та безпекових дій – не відокремлено, а разом із союзниками. Якщо подивитись на стратегію безпеки Сполучених Штатів, яка традиційно затверджується на 5 років, то в кожній такій стратегії за останні 20-30 років постійно зазначається пункт "Сполучені Штати Америки та їхні союзники".
Тобто Сполучені Штати Америки вбачають своє лідерство в глобальних справах якраз таки завдяки наявності великої кількості союзників. Тому від рівня загрози безпосередньо для США та їхніх союзників залежатиме і роль Сполучених Штатів у вирішенні тих чи інших безпекових або зовнішньополітичних питань.
Кейс України
Президент України ще навіть до другої хвилі рашистської агресії, коли в Сполучених Штатах Америки були вибори, неодноразово зазначав, що Україні, українській дипломатії дуже важливо зберігати двопартійну підтримку США. І це був правильний підхід, як показала історія, коли у виборчий процес Сполучених Штатів вляпались окремі "великі" політичні діячі, а загальний звіт національної розвідки США підтвердив той факт, що реальні можновладці і чинна влада на рівні уряду, офісу Президента, МЗС, інших державних органів не втручалися у вибори США.
Та сама логіка прослідковується і зараз. Якщо ви звернете увагу на звернення Президента України, то він завжди дякує чинній владі Сполучених Штатів Америки, конгресу, сенату, американському народу і говорить про важливість візитів американських партнерів, які завжди відбуваються за двопартійного паритету. Під час останнього візиту до США Президент Зеленський теж зустрічався як з республіканцями, так і з демократами.
Тому великих змін у відносинах між Києвом та Вашингтоном не відбудеться. Не треба думати, що США підтримують лише Україну. Це їхній глобальний безпековий інтерес. Україна сьогодні фактично, і вони це визнають, зберігає ту колективну систему безпеки, яка створювалась в Європі з 1949 року.
І однозначно правильними є слова Президента Байдена про те, що як би не Україна, то в Європі воювали б уже американські солдати. Тому що систему колективної безпеки не можна захистити лише політичними заявами або просто відправивши комусь гроші. Потрібна відповідна військова міць, яка буде стримувати ту чи іншу загрозу.
Кейс Трампа
Якщо ми згадаємо період президентства Трампа, то як би там російська пропаганда не розганяла, але лояльним до рашистів він ніколи не був. Він міг робити різні заяви, проводити зустрічі, але нагадаю, що в серпні 2017 року саме Трамп як президент Сполучених Штатів Америки підписав закон про блокування реалізації "Північного потоку-2". Зрозуміло, що не він його заблокував, потім історія так склалась, що після 24 лютого 2022 року європейські компанії припинили реалізацію цього проєкту, але все ж таки. Також за президентства Трампа зняли обмеження на продаж зброї для України, і ті самі славно відомі "Джавеліни" почали доставляти в Україну саме за його президентства.
Трамп ніколи не ставив питання з погляду реальної політики про вихід США з НАТО, як зараз подає пропаганда рф, зокрема і передвиборча в Сполучених Штатах. Він ставив принципово питання про те, що європейці мають вкладати гроші в забезпечення власної безпеки. Чому американці мають всім давати гроші для захисту і купівлі зброї, а європейці в цей час економлять кошти і вкладають у соціальну сферу, будують школи, університети, IT-хаби тощо?
Ось у цьому був головний інтерес США періоду Трампа. І цей підхід збережеться, бо в час найбільшої конфронтації з російською федерацією і переходу до найбільшої конфронтації з Китаєм розвалювати Альянс просто не логічно. Це буде вважатись державною зрадою Сполучених Штатів Америки. Як тоді вони захищатимуть і просуватимуть свій інтерес, насамперед безпековий?
Європейська арена та глобальна безпека
Так, зараз є багато пропаганди, але завжди треба аналізувати стратегічний інтерес Сполучених Штатів, який, до речі, на 95% сходиться у демократів і республіканців. Єдина різниця в тому, що республіканці більш принципово ставлять питання про те, щоб партнери теж почали вкладати гроші задля забезпечення власної безпеки. В принципі, ця теза Трампа працює, але дещо в ширшому сенсі – НАТО посилюється. Зрозуміло, що фінансування переглядається, але логіка того, що європейці мають забезпечувати свою безпеку власними силами за підтримки США працює якраз таки хрестоматійно на прикладі війни рашистів проти України.
Тобто одним із економічних лідерів підтримки України є Європейський Союз, зокрема з виділення грошей задля закупівлі різноманітних військово-технічних засобів. Надзвичайно потужна і роль Великої Британії. Держави Північної Європи також на мільярди доларів постійно оновлюють військові програми підтримки, як і Нідерланди. Нещодавно Німеччина підтвердила надання 8 млрд євро на 2024 рік для військово-технічного забезпечення України. Паралельно з цим укладаються двосторонні й багатосторонні контракти зі створення спільного військово-технічного виробництва в Україні або спільно з Україною. Новий Прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск також сказав, що буде ще більше ініціювати підтримку для України як військово-технічну і економічну, так і щодо просування України до членства в Європейському Союзі.
Війна рашистів проти України змусила європейців вкладати гроші в зброю і почати думати про посилення мілітаристської політики, бо після нас, наступною мала б бути Польща, країни Балтії і, в принципі, вся Центральна та Східна Європа.
Тому, все залежатиме від двох факторів – рівня загрози і стратегічного інтересу США. Тобто ні про яку ізоляцію Сполучених Штатів йтися не може, навіть попри риторику Трампа або республіканців, які розганяють в ЗМІ інформацію про певний ізоляціонізм. Просто завдяки технології ізоляціонізму вони виторговують більше преференцій для себе в торгівлі, оборонній і зовнішній політиці тощо. Це як технологія тиску республіканців на своїх партнерів.
Сполучені Штати Америки є настільки глобальною державою, настільки багато глобальних процесів залежить безпосередньо від участі США, що просто неможливо уявити реальну політику ізоляціонізму від цієї держави в сучасному світі.
Антон Кучухідзе, політолог-міжнародник, співзасновник аналітичного центру “Об’єднана Україна”
