Рух ХАМАС був створений на базі мережі ісламських благодійних організацій, створених у Газі у 1960-х роках під егідою руху ісламізму "Брати-мусульмани" з сусіднього Єгипту.
Вони реалізовували безліч соціальних та благодійних проектів: будували школи та лікарні, фінансували бідні сім'ї, допомагали боротися з бідністю та неграмотністю місцевого населення.
Ця діяльність використовувалася для просування бренду та репутації ісламістів як альтернативної політичної сили в регіоні, для завоювання популярності серед мешканців Гази на противагу світським політичним силам типу руху ФАТХ Ясіра Арафата, який на той час були основнив противником Ізраїлю.
У самому Ізраїлі активно підтримували організації ісламістського типу, вважаючи їх гарним контр-балансом світських палестинських організацій, і проводили політику за принципом "поділяй і владарюй", придушуючи ФАТХ та заохочуючи діяльність ісламістів, серед яких була і благодійна сітка "Маджаля аль-Іслямійя", на основі якої потім сформувався ХАМАС.
По мірі загострення міжпалестинської боротьби між ФАТХ та ісламістами, зростання напруженості між євреями та арабами на окупованих територіях, а також на тлі радикалізації частини палестинських арабів після війни 1973 року ісламістські групи почали озброюватися і претендувати на політичну владу в Газі.
Особливу роль у цій трансформації відіграв харизматичний палестинський шейх Ахмад Яссін, який стояв біля витоків руху ХАМАС і був його ідеологом та духовним натхненником.
У 1987 році саме в секторі Гази розпочалася Перша інтифада — повстання палестинців проти Ізраїлю, в контексті якого на сцені з'явилася ХАМАС, вже як організована воєнізована сила палестинських ісламістів, яка претендує на статус головних ініціаторів палестинського націоналізму.
З кінця 1980-х ХАМАС розгорнули партизанську війну проти Ізраїлю, спочатку на території Гази, а потім почали проникати і на Західний берег річки Йордан і в південний Ліван. У 1990-х роках боротьба між ними загострилася, а ХАМАС виступили проти мирних угод в Осло 1993 року.
Після Другої інтифади в 2000 році влада Палестинської автономії на чолі з лідером ФАТХ Махмудом Аббасом, створеною на базі домовленостей в Осло 1993 року, була ослаблена, і почалося зростання популярності ХАМАС, що триває до цього дня.
Після того, як Ізраїль в односторонньому порядку залишив Газу в 2005 році (до цього вони окупували її з 1967 року), на виборах, що відбулися там, ХАМАС як політична сила здобула впевнену перемогу, і спробувала витіснити звідти своїх конкурентів з ФАТХ. Це спричинило короткострокову війну між ними, в якій ФАТХ були змушені втекти з Гази, а Сектор був захоплений ХАМАС.
В принципі, з того часу ситуація там залишалася в рамках "ні війни, ні миру", час від часу спалахуючи у формі повстань, масованих взаємних обстрілів чи збройних сутичок на кордоні. За цей час ХАМАС стали повноцінним суб'єктом переговорів з Ізраїлем за активного посередництва Єгипту.
Спроби помирити ХАМАС та Ізраїль, а також ХАМАС та ФАТХ були, і неодноразово, за участю як регіональних країн (Єгипет, Йорданія, Саудівська Аравія), так і зовнішніх гравців (США). Але щоразу вони закінчувалися невдачею з різних причин.
Ілія Куса, експерт з міжнародної політики Українського інституту майбутнього