Чорна діра протесту: коли розблокують польсько-український кордон

Останнє загострення мітингів на кордоні Польщі з України стали справжньою червоною ганчіркою для нашого суспільства. Такий збірний ефект викликало плюндрування вітчизняного зерна, що перевозилось у фурах та залізницею. Вершками ж став зелений трактор John Deere. Якщо в Україні ця техніка якщо не задіяна на полях, то прекрасно справляється із буксируванням окупаційної техніки. Натомість у Польщі окремі індивіди прикрасили його пропутінськими гаслами та ще радянським прапором на додачу.

Тривалість мітингів аграріїв вже завдало шкоди українському бізнесу та державному бюджету. За останніми оцінками, наш кошторис недорахується 7,7 млрд грн всього за один місяць. До слова, у минулому році блокада далекобійниками кордону коштувала майже 10 млрд грн в місяць. Відбувається і серйозне погіршення ставлення до польських сусідів в Україні. Набирають обертів заклики не споживати польську продукцію в Україні. Автор доєднався до цього купівельного протесту під час власних побутових покупок до розблокування українсько-польського кордону.

Також українські перевізники змушені застосовувати дзеркальні акції протесту, не пропускаючи польські фури як мінімум на трьох пунктах пропуску. В українців в усіх як одного виникає питання – чому польська влада не діє? Чому вона свідомо допускає погіршення стосунків з Україною та не вчиняє кроків для зменшення протестної хвилі. Більше того, немає жодного польського високопосадовця, який би не назвав вимоги мітингарів справедливими.

Для того, щоб усвідомити ситуацію, необхідно зрозуміти – відповідне соціальне напруження і протестні вияви мають багатошарову конструкцію. На різних рівнях переслідуються різні цілі.

Почнемо з польської центральної влади. Були великі надії, що після приходу нового уряду Туска ситуація піде на спад. Новий прем’єр Польщі навіть домігся призупинення акцій протесту далекобійників до 1 березня, що стало потужним бекграундом під час візиту Туска в Київ. Однак протести підхопили аграрні асоціації, ситуація пішла по новому колу.

Висловлю припущення, що насправді нинішня соціальна напруга вигідна польському уряду. Адже у нинішній європейський бюджетний період 2020-2027 рр. офіційна Варшава з Брюсселя має загалом отримати 160 млрд євро грантів та позик. Найбільша частка – на фінансування якраз галузь сільського господарства. Однак Єврокомісія динамічно впроваджує зелену політику, зокрема в аграрній сфері. Нові стандарти створюють ризики для конкурентоздатності європейських аграріїв, водночас невідповідність їм може стати підставою для позбавлення дотацій. Вже зараз Єврокомісія змушена йти на поступки та призупиняти окремі вимоги внаслідок масштабних акцій аграріїв по всьому ЄС.

Український фактор – це лише інструмент для дотискання власної правоти в межах ЄС. Грубо кажучи, нас використовують по аналогії республіканцями та південним кордоном в США. Зрозуміло, що в руслі перемовин будуть досягнуті домовленості про певне обмеження українського експорту. Однак для нас ринок ЄС в плані аграрки ніколи не був пріоритетним. Багато українських компаній навіть побудували потужності всередині ЄС, щоб працювати саме на внутрішньоєвропейський ринок.

По-друге, фактор виборів. Із парламентських виборів ми дуже швидко увійшли до місцевої електоральної кампанії, що відбудеться 7 квітня (другий тур – 21 квітня). Польське фермерство – це потужна електоральна спільнота. Самих фермерств у Польщі нараховується 1,3 млн. У них задіяні члени родин, також працюють суміжні мікробізнеси у тій же торгівлі. Тобто йдеться про електорат у приблизно 10 млн виборців.

Хочу звернути вашу увагу на партійно-політичну приналежність тих, хто висловлює найбільш реакційні заяви щодо української продукції. З однієї сторони це Польська селянська партія, Агроунія. Вони входять до чинної коаліції та уряду Туска. З іншої - Право і справедливість (яка все ще має в обоймі президента Дуду) та "Конфедерація". Мітинги на кордоні здебільшого організовує саме остання. Водночас заяви про підтримку фермерів дозволяють змазати для пересічного поляка кінцевого політичного бенефіціара від "захисту простого селянина". Тобто інтерес до цієї теми в електоральному плані саме в антиукраїнському контексті буде звучати до другої половини квітня.

По-третє, російський слід. Так, він присутній у цій акції та посилює свій вплив через окремих представників тієї ж Конфередації. Дійшло до того, що МЗС Польщі був змушений констатувати наявність російських агентів в самому протесті. Не дарма Сергій Кірієнко очолив "комітети особливого впливу" для координації підривної діяльності за межами росії. Його роботу з дестабілізації ситуації в Польщі можна зафіксувати не лише безпосередньо конкретними зв’язками радикальних польських діячів, а й діяльністю російських ботоферм у польському та українському сегментах з метою розсварити два народи.

Можна навіть помітити синхронність дій окремих протестувальників з посиленою напругою від росіян на фронті. Для окупанта нинішня ситуація є справжнім профітом, адже перебиває логістичні канали для постачання необхідного безпосередньо на фронт, а також сіє зерна недовіри між поляками та українцями. Також це є тестуванням кремлівської агентурної мережі перед можливою агресією росії з відкриттям другого фронту.

Чи можливий вихід із нинішньої ситуації? Переконаний, що так. Україна і особисто президент Зеленський форсують зустрічі на найвищому рівні та навіть на кордоні, щоб вирішити питання. Президент Дуда публічно привітав ініціативу українців. Нині створюються умови для якщо і не ліквідації протесту, то зменшення його до адекватних розмірів без тотального блокування кордону. Політичні сигнали для цього присутні з обох сторін. Як тільки рух невдоволених перестане отримувати фактичний дах з боку польської центральної влади, градус піде на спад.