Чому до цього часу, незважаючи на ядерний шантаж росією усього світу, погрози застосування нею ядерної зброї, захоплення українських атомних станцій, проти "Росатому", який контролює всю атомну енергетику росії включно з ядерною військовою тріадою, не введено жодних санкції? Чому ця компанія і досі має можливість імпортувати критично важливі технології та обладнання для росії (компоненти для російських танків та авіації, за даними американського видання The Washington Post), вести фінансові розрахунки у звичайному режимі за придбані продукти, матеріали та послуги, як у мирний час?  Цим питанням задаються сьогодні багато українців.

Критична залежність світу

А виявляється все дуже просто - критична залежність світу, включно з Європою та Заходом від цієї компанії, що формувалася десятиліттями. "Росатом", як компанія спадкоємець колись другої по могутності у світі ядерної держави СРСР мав свою сферу впливу у світі і давав не згодним з політикою Заходу країнам альтернативу у доступі до високотехнологічної промисловості.

Долучитися до списку країн, які володіли чи використовували ядерні технології було питанням престижу і перспективи розвитку для будь якої країни, що розвивалася, бо атомна електроенергетика ставала фундаментом для її потенційного економічного ривка. Не згодні з політикою Заходу із задоволенням користувалися такою альтернативою, обґрунтовуючи її необхідністю розбудови власної незалежності в енергетичній сфері та потрапляння до клубу "ядерних держав", які хоча і не мали ядерної зброї, натомість ставали власниками цивільних ядерних технологій.  Так з’явилися атомні станції у країнах колишнього Варшавського договору, а нині країнах Центральної та Східної Європи, які після розпаду СРСР потрапили до ЄС та НАТО.

Сформована ж раніше залежність (а цикл роботи блоку атомної станції становить від 60 - до 100 років, як кажуть експерти) нині прекрасно використовується росією. Якщо скласти список таких залежних від росії країн, ми отримаємо чималий перелік, де радянсько/російська компанія "Росатом" пустила своє довге коріння. Керівництво ж росії, яке після 2007 року взяло курс на створення "енергетичної супердержави" прагнуло створити інструмент тиску на Захід через формування його монопольної залежності від російських енергоносіїв і ресурсів, методично просувало "Росатом", у міжнародних виробничих ланцюгах, користуючись відкритістю, глобалізацією та ринковим характером міжнародної економіки.

Глобальний ядерний гігант

У результаті сучасний "Росатом", який на 100% належить російській державі, став надзвичайно великою і розгалуженою компанією із значними закордонними активами, яка контролює, як військову так і цивільну складові атомної енергетики росії, наукові і виробничі потужності, а також відповідає, наприклад, за розвиток Північного морського шляху, здійснює контроль ядерної зброї і розробку нових видів ядерної зброї, навіть керує тимчасово вкраденою в України Запорізькою АЕС, а значить бере пряму участь у війні проти України.

Станом на 2014 рік до складу російської корпорації "Росатом" за відкритими джерелами входило більш як 360 організацій і лише близько 70 з них були об’єднані у холдинг "Атоменергопром", який опікувався цивільними активами атомної промисловості росії. Закордонними афілійованими компаніями "Росатому" керував канадський холдинг (100% підпорядковувався "Росатому") – "Uranium One".  "Uranium One" — це міжнародна група компаній, що входить до контуру управління групи компаній "TENEX" Держкорпорації "Росатом", один з найбільших у світі урановидобувних холдингів з диверсифікованим портфелем активів у Казахстані, США, Танзанії, Намібії. У "Uranium One" входять АТ "Ураніум Уан Груп" (росія), "Uranium One Inc." (Канада), "Uranium One Holding" (Нідерланди) та низка інших компаній.

Але давайте разом поглянемо на яких саме напрямках і як "Росатом" формував залежність іноземних партнерів, які сьогодні не можуть підняти руку, щоб проголосувати за заборону цієї священної корови.

Видобуток урану

росія посідає друге місце у світі за запасами урану, третє по виробництву, п’яте місце з видобутку урану. За підсумками 2020 року урановидобувні підприємства "Uranium One" в Казахстані виробили 4276 т урану (пропорційно частці володіння в СП), що вивело компанію на третє місце серед найбільших виробників урану у світі. Станом на 31 грудня 2020 року мінерально-сировинна база підприємств "Uranium One" за стандартами міжнародної звітності становила 187 тис. тонн урану, 93 % з яких належать до категорій виміряні та виявлені. "Uranium One" також займається перспективними неурановими проектами в галузі видобутку кольорових, рідкісних та рідкісноземельних металів (літій, кобальт та ін.), а також розвиває нові напрямки бізнесу у сфері низьковуглецевої енергетики та відновлюваних джерел енергії, у тому числі постачання біопалива.

Збагачення і постачання урану

Експортом збагаченого урану з росії займається зовнішньоторговельна компанія "Росатома" "Техснабэкспорт" (торгова марка – "TENEX").  російський "Росатом" сьогодні  контролює 39% світового ринку послуг. Основними гравцями світового ринку послуг зі збагачення урану поряд з Держкорпорацією "Росатом" є компанії "URENCO" (Великобританія, Німеччина, Нідерланди) – 28 %, "AREVA" (Франція) – 11 % та китайські компанії (8 %), спільно контролюючі понад 80% ринку. На сьогоднішній день усі гравці експлуатують сучасну газоцентрифужну технологію збагачення урану. При цьому росія почала використовувати свою провідну роль у цій сфері у світі у свій спосіб.

У 2022 році, наприклад, "Росатом" нарощував поставки збройового урану КНР, що може суттєво підірвати баланс сил, що склався в Азіатсько-тихоокеанському регіоні і сприяти дестабілізації, зокрема довкола Тайваню. Так в КНР було поставлено 6477 кг збройового урану. За деякими відкритими джерелами є інформація про обговорення передачі російських технологій збагачення урану Ірану в обмін на поставки зброї в росію. Уран імпортують і французькі компанії, які зайняті виробництвом паливних збірок для західних реакторів. В останні роки компанія також ввозила збіднений гексафторид урану з Німеччини та Франції з метою переробки та подальшого вивезення назад за кордон.

США, росія і уран

Компанії США зараз розробляють атомні реактори наступного покоління (SMR), але їм для роботи потрібен уран типу HALEU з рівнем збагачення до 20% (нині більшість реакторів використовують 5-відсотковий уран). "TENEX" — єдина компанія у світі, яка займається комерційною реалізацією цього виду урану, але влада США заявляє, що прагне скоротити залежність від російського урану. При цьому у 2020 році росія і США продовжили до 2040 року угоду (укладену ще 1992 року) про припинення антидемпінгового розслідування щодо постачання російського урану.

Відповідно до договору експортна квота "Техснабекспорту" на американському ринку має бути знижена з 20% у 2024–2027 роках, до 15% у 2028–2040 роках (кожний постачальник урану має свою встановлену квоту від потреб США, які змінюються щороку). У 2021 році США ввезли 550 т російського збагаченого урану вартістю $645,7 млн, тепер такий самий результат у доларах США було досягнуто за десять місяців 2022 року. За весь 2022 рік квота по ввезенню урану з росії складає близько 490 т. У серпні 2021 року, клієнтом "TENEX" лишається зокрема американська компанія "Westinghouse Electric", яка виготовляє з російського збагаченого урану паливні пігулки для реакторів та відправляє їх споживачам (операторам АЕС) по всьому світу, у тому числі на українські АЕС.

Виробництво та постачання паливних збірок ТВЕЛів для АЕС

"Росатом" у світі посідає третє місце (16.3%) серед найбільших виробників паливних збірок, які розділили між собою 75% світового ринку цієї продукції (оцінюється у 35 мільярдів доларів США), після японсько-американського "Westinghouse" (31%) та французької "Areva" (27%). У Європі, за словами представників міжнародної організації "Екозахист" постачання урану і постачання готових паливних елементів від "Росатому" становить приблизно 26 %. Зі слів голови "Росатому" Олексія Ліхачева за результатами 2022 року, росія на 15 % наростила продажі ядерного палива. Свої паливні збірки "Росатом" в Європі постачає до Чехії, Словаччини, Угорщини, Болгарії та Фінляндії.

Будівництво за кордоном енергоблоків АЕС

"Росатом" посів перше місце в світі по кількості будівництва блоків за кордоном - 23 в 10 країнах світу, включно з країнами ЄС та НАТО (Туреччина, Угорщина). Портфель замовлень компанії у 2022 році становив 200 млрд.доларів США. 13 з 17 реакторів, які зараз споруджуються, або готуються до спорудження у ЄС та країнах-сусідах (у тому числі до війни й в Україні), повністю або частково підпадають під вплив російського державного холдингу “Росатом” або інших російських компаній, що становить 75% європейського ринку. Про це йдеться в дослідженні “Ядерна енергія. Загроза залежності від “Росатому” в ЄС”, проведеному для фракції “Зелені – Європейський вільний альянс” Європейського Парламенту. При цьому слід окремо зазначити, що у 2017 році, після війни в Грузії (2008) та захоплення українського Криму і Донбасу (2014), ЄК дозволила російському "Росатому" побудувати 5-й, 6-й енергоблоки атомної електростанції "Пакш-2"  в Угорщині. У Словаччині запустять збудовані енергоблоки "Моховце" 3 (2022) та 4 (2024).

Постачання оригінальних запчастин та обслуговування АЕС

Обсяг поставок товарів та послуг на експорт залежить від кількості збудованих російських атомних енергоблоків за кордоном. З огляду на зазначене вище стає зрозумілим, що вони продовжують зростати. А саме зі слів голови корпорації "Росатому" Олексія Ліхачева за результатами 2022 року росія отримала 10 млрд.дол.США за обслуговування реакторів та постачання ядерного палива на закордонні АЕС.   

Зберігання відпрацьованого ядерного палива (ВЯП)

росія та ще кілька ядерних держав (у тому числі Франція, Великобританія, Індія) розвивають технології переробки опроміненого палива та прагнуть того, щоб у перспективі повністю замкнути паливний цикл. Привабливість переробки відпрацьованого ядерного палива (ВЯП) пояснюється малою глибиною вигорання ядерного палива в ході однієї кампанії: на найпоширеніших водо-водяних реакторах (ВВЕР) вона не перевищує 3-5%, на застарілих канальних реакторах великої потужності (РБМК) — лише 2 %, і лише на реакторах на швидких нейтронах (БН) може досягати 20%, але таких реакторів промислового масштабу поки що всього два у світі (обидва в росії, на Білоярській АЕС). Тому росія розглядає відпрацьоване ядерне паливо як джерело цінних компонентів, у тому числі ізотопів урану і плутонію і приймає його у себе на збереження з іноземних АЕС, в першу чергу тих, що збудувала вона сама.

Україна щорічно у довоєнні роки відправляла в росію своє відпрацьоване ядерне паливо, сплачуючи за його зберігання 200 млн.дол.США щорічно. Тепер можливо уявити загальні обсяги вартості цих послуг, враховуючи кількість збудованих за кордоном росією атомних реакторів.

Проблема з утилізацією та збереженням

Крім збудованих за кордоном росією реакторів, у Європі до цього часу не повною мірою вирішена проблема з утилізацією та збереженням відходів від власних атомних станцій. За даними Бена Вілера (Ben Wealer), які він наводить у своїй опублікованій доповіді "The World Nuclear Waste Report 2019. Focus Europe", у Європі накопичилося – понад 2,5 мільйона кубометрів відходів, у тому числі – 60 тисяч тонн високорадіоактивного відпрацьованого палива.

Так що проблема гостро стоїть і перед ними, і росія наразі розглядається, як потенційний кандидат на вивезення до неї ВЯП. Німеччина, яка закривала свої атомні електростанції, шукала свого часу можливість позбавитися ВЯП і скористалася пропозицією росії. Але законодавство ФРН забороняло вивозити  ВЯП з країни і тоді Німеччина пішла навіть на певні маніпуляції і в документах позначила ВЯП, як сировину для подальшої переробки в росії, що не було вже заборонено законодавством. Тому для багатьох європейських країн росія була зручною у цьому плані, приймаючи їхнє ВЯП.

Ядерна медицина

Це новий для "Росатому" напрямок, яким опікуються його підрозділ  АТ "Русатом Хелскеа", який об'єднав ряд провідних виробників у російській галузі - АТ "НДІТФА" (виробництво обладнання), АТ "В/О Ізотоп" (виробництво радіонуклідів), АТ "НІФХІ ім. Л.Я. Карпова" (виробництво радіофармпрепаратів), АТ "Русреактор" (виробництво реакторів малих потужностей для напрацювання радіонуклідів), а також два центри з виробництва радіофармпрепаратів на основі ультракороткоживучих радіонуклідів. Нещодавно Держкорпорацією "Росатом" організовано виробництво ізотопу молібден-99, від якого залежить  80% усієї діяльності в ядерній медицині. Розробник цього ізотопу Державний науковий центр "Науково-дослідний інститут атомних реакторів" (м. Димитровград, Ульянівська обл.), налагодив його експорт закордонним замовникам.

Цифрові продукти для атомної енергетики

Розвиток цифрових продуктів Держкорпорації "Росатом" здійснюється за шістьма пріоритетними напрямками: "Наукоємне моделювання та НДДКР"; "Управління підприємством та виробництвом; "Цифрова інфраструктура"; "Проектування та будівництво"; "Інформаційна та фізична цифрова безпека"; "Цифровізація міських сервісів та процесів". Серед окремих готових продуктів, над якими ведеться робота російських вчених - це розробка власного квантового комп’ютера; цифрових продуктів призначених для вирішення складних виробничих завдань методом математичного моделювання інженерних процесів; автоматизовані системи управління дискретним виробництвом; центри обробки великих масивів даних тощо. Більшість цих продуктів це надсучасні високотехнологічні розробки, в яких потенційно зацікавлені користувачі збудованих росією атомних електростанцій  за кордоном.

Політико-дипломатичний напрямок

Ми розглянули лише окремі напрямки та деякі технічні моменти, як формувалася технологічна залежність країн Європи та США від росії. Час поглянути на інший напрямок роботи росії - політико дипломатичний. Головне завдання росії на цьому напрямку  було використовуючи свій авторитет в ООН, як країни засновниці, постійного члена Ради Безпеки ООН та другу ядерну державу світу провести на провідні позиції у міжнародні організації своїх представників для здійснення впливу на формування політики цих організацій. І дійсно, якщо ви погляните сьогодні на більшість міжнародних організацій, то серед заступників ви завжди там знайдете призначенця від росії. МАГАТЕ, яка відповідає за міжнародну ядерну безпеку не стала виключенням. Заступником генерального директора МАГАТЕ и директором департаменту ядерної енергії (ключовий департамент МАГАТЕ) з 2015 року є представник рф Михайло Чудаков, росіянин який до цього працював у концерні "Росенергоатом". 

Серед завдань департаменту ядерної енергії, який ним очолюється, можливо побачити такі завдання як сприяти ефективному та безпечному використанню ядерної енергії, надавати підтримку існуючим та новим ядерним програмам по всьому світу. Він надає технічне сприяння з питань ядерного паливного циклу та всім стадіям життєвого циклу ядерних установок. А також забеспечує створення національного потенціалу з планування та аналізу ядерної енергетики. Крім того, управляє знаннями та інформацією в ядерній сфері.

Тепер стає більш зрозумілим, які пропозиції наприклад готуватиме цей заступник Гендиректора МАГАТЕ, який, у тому числі, відповідає за безпечне використання ядерної енергії, наприклад на захопленій росіянами Запорізької АЕС України. Тут може бути широкий спектр від припинити обстріли і створити зону безпеки довкола станції (щоб російські війська могли спокійно її використовувати як склади для зброї і техніки), до вимоги до персоналу "Росатому" забезпечити безпечне функціонування станції в цих складних умовах. Переконаний, що пропозицій на кшталт негайно звільнити Запорізьку АЕС від російських військ та забезпечити її штатне використання українським персоналом для українських потреб не буде.

Правова безкарність росії

Велика картина світу складається ось з таких окремих сегментів атомів, які невидимі пересічному громадянину. росія зберегла вплив на всі світові міжнародні організації і донині від ООН, ОБСЄ до МАГАТЕ, хоча фактично нехтують нормами міжнародного права. Вона внесла в свою конституцію правки, які по факту зробили національне законодавство вищим за міжнародні договори та рішення міжнародних організацій. Вже тоді міжнародна спільнота мала б поставити питання про членство росії в усіх міжнародних організаціях, але нажаль цього не відбулося. І як результат ми маємо абсурдну ситуацію, коли країна агресор, яка розв’язала війну всупереч статуту ООН та міжнародному праву до кінця квітня поточного року головуватиме у Радбезі ООН, який відповідає за запобігання війн та конфліктів. 

Що робиться для подолання російської монополії

Світова атомна промисловість залежить від росії на 14% уранових концентратів, на 27% конверсії і на 39% збагачення, що підкреслює ризик безпеки поставок. Судячи зі звітності західних виробників, вони вже будують плани щодо нарощування потужностей та заміщення російської продукції. Так, наприклад, концерн "Urenco" у результатах за 2022 рік не говорить про обсяги, але представляє стратегію, яка передбачає значне розширення виробництва з 2027 року.

Відразу після початку російської війни в Україні Швеція відмовилася від контракту на поставки ядерного  палива з росії на свої АЕС, а фінська компанія "Fennovoima" повідомила про те, що розірвала контракт із "Росатомом" на будівництво атомної електростанції "Ханхіківі-1", а також відмовилася від 10-и річного контракту на постачання ядерного палива.

Натомість Франція, як провідна ядерна країна Європи, ніяк на це не прореагувала, а керівництво Угорщини навпаки відверто стало на бік росії і відстоюють в ЄС необхідність продовження співпраці з країною агресором. Однак варто констатувати, що на Заході все-таки почало з’являтися розуміння небезпечності атомної залежності від країни-агресора і необхідності позбавитися від неї. 

Альянс п'яти країн

На саміті "Великої сімки" в Японії (м.Саппоро) 16 квітня 2023 року п’ять країн створили альянс  (Японія, Великобританія, Канада, США та Франція) і уклали угоду, спрямовану на витіснення росії з міжнародного ринку цивільної ядерної енергетики. Для цього країни нарощуватимуть постачання ядерного палива.

Зокрема, на сайті британського уряду повідомляється, що ці країни "Великої сімки" домовилися використати можливості своєї цивільної атомної енергетики, щоб підірвати контроль росії над ланцюжками постачання. Домовленість цих держав включає як стабільне постачання ядерного палива для нинішніх потреб, так і створення палива для перспективних реакторів майбутнього.

"Ця угода буде використана як основа, щоб повністю витіснити путіна з ринку ядерного палива, і зробити це якнайшвидше, щоб позбавити її інших засобів фінансування його варварської атаки на Україну", — зазначає британський уряд.

У січні 2023 року Великобританія створила Фонд ядерного палива на суму до 75 мільйонів фунтів стерлінгів. Мета його створення — забезпечити Великій Британії можливості виробництва ядерного палива, щоб країна могла нарощувати обсяги власної ядерної енергетики. Однак по термінах нарощування виробництва збагаченого урану скоріш за все розпочнеться лише з 2028 року. США, як ми бачили вище, також орієнтується на ці терміни, щоб почати зменшувати свою залежність від російських поставок збагаченого урану.

У Швеції  1 березня 2023 року на зустрічі міністрів енергетики ЄС 11 країн (Болгарія, Хорватія, Чехія, Франція, Угорщина, Нідерланди, Польща, Румунія, Словаччина, Словенія та Фінляндія) підписали декларацію, в якій зобов'язалися "тісніше співпрацювати" по всьому ланцюжку поставок атомної енергії та сприяти "спільним промисловим проектам" у сфері нових потужностей, що генерують, а також нових технологій, таких як малі реактори. Важливо, що вона також спрямована на "посилення промислової співпраці у розвитку європейських ядерних потужностей" та вивчення "спільних промислових проектів" для нових реакторів. Бачимо, що у Європі також розпочалися активні рухи по активізації співпраці у галузі атомної енергетики. Така активізація співпраці між європейськими компаніями об’єктивно зменшуватиме роль "Росатому" на європейському ринку.

Короткі висновки

росія користуючись багатою спадщиною радянського союзу, глобалізацією з притаманною їй міжнародною кооперацією,  ринковою економікою,  та періодом міжнародної розрядки, свідомо реалізовувала план по нарощуванню залежності Заходу від своїх енергетичних ресурсів, у тому числі, в атомній енергетиці, все глибше проникаючи у міжнародні виробничі та логістичні ланцюжки. Шляхом будівництва атомних електростанцій на територіях колись залежних від СРСР країн Центральної та Східної Європи, які після розвалу СРСР увійшли до ЄС та НАТО, росія сформувала довгострокову технологічну залежність цих тепер уже Західних країн у сфері атомної електроенергетики від своєї політики.  Маючи на посаді Заступника гендиректора МАГАТЕ свого представника росія тримала під контролем політику цієї організації і впливала на прийняття позитивних для неї рішень у цій сфері протягом усього часу до початку війни проти України.

Слабка реакція Заходу і неспроможність накласти санкції на російський "Росатом" обґрунтовуються глибокою залежністю західних країн від постачання урану, паливних збірок для АЕС, їх технічного обслуговування та зберігання ВЯП. Створення атомного альянсу п’яти держав на саміті "Великої сімки" та активізація співпраці між 11 європейськими країнами у галузі атомної енергетики, поклало лише початок процесу зламу російської атомної монополії у світі, а перші вагомі результати на цьому напрямку, скоріш за все, ми зможемо побачити починаючи лише з 2028 року.

Руслан Осипенко, український дипломат, експерт міжнародник