Перспективи розвитку близькосхідної кризи.
За два тижні після атаки ХАМАС на Ізраїль зрозуміло, що криза, яка виникла, затягується й розвиватиметься вона трохи інакше, ніж попередні такі кризи. Цілком імовірно, що найближчим часом ми побачимо її чергову фазу – сухопутну операцію ізраїльських військ (ЦАХАЛ) у секторі Гази проти ХАМАС. Багато що залежатиме від того, наскільки ефективною вона буде, скільки буде жертв, і як на цю операцію реагуватиме арабський світ. Навіть за оцінками ізраїльських військових ця операція триватиме кілька тижнів, а то й два-три місяці. Тож, можливо, щонайменше до кінця року війна в секторі Гази й навколо Ізраїлю ще буде в гарячій фазі.
Найімовірніше, це буде війна ЦАХАЛ із ХАМАС та "Хезболлою", а також з іншими арабськими парамілітарними групами не лише в секторі Гази, а й на кордоні Ізраїлю з Ліваном. Водночас сплеск антиізраїльських настроїв, який виник, триватиме (ймовірно, що й посилиться, залежно від розвитку подій у секторі Гази), і не тільки в арабському світі. Звичайно, є ризик втягування Ірану у війну проти Ізраїлю. Тому США й розгортають своє військове угруповання у Східному Середземномор'ї. Це задля стримування іранської загрози. Зрозуміло, що американці не хочуть безпосередньо брати участь у цій війні й нейтралізовуватимуть ризики розширення масштабів нинішньої кризи на Близькому Сході.
А далі найскладніше – спроба Ізраїлю переформатувати режим безпеки у секторі Гази, з високою ймовірністю через його демілітаризацію й вичавлювання звідти ХАМАС. Паралельно спецслужби Ізраїлю почнуть полювати на лідерів ХАМАС по всьому світу, прагнучи знищити цю організацію. Чи вдасться це – також велике питання, на яке поки немає відповіді. Навіть якщо верхівку ХАМАС знищать, а саму цю організацію витиснуть із сектору Гази, то, як свідчить попередній історичний досвід, на її місці може виникнути нова радикальна антиізраїльська організація арабської молоді.
Міжнародна спільнота, включно зі США, підштовхуватимуть Ізраїль до відновлення миру в Палестині й до мирних переговорів із палестинцями. Тобто буде чергова спроба повторити те, що вже не раз відбувалося раніше. І сценарій уже пропонують той самий – створення незалежної палестинської держави. І всі ці зусилля знову упруться в одну нерозв'язну проблему – хто буде при владі у цій державі? Оптимальний, здавалося б, сценарій – прихід до влади в Палестині поміркованих політиків. Але таких навіть і близько не видно в Палестині. Принаймні практично неможливий їхній прихід до влади в Палестині або в секторі Гази в демократичний спосіб. А якщо сектор Гази або незалежна палестинська держава знову опиниться під контролем антиізраїльських бойовиків (і неважливо, як їх називатимуть), то нова війна між палестинцями й Ізраїлем буде неминучою.
Деякі експерти й політики пропонують інший сценарій – демілітаризація сектору Гази під міжнародним контролем (після завершення спецоперації ЦАХАЛ) із поступовим відновленням там палестинської автономії на чолі з поміркованими палестинськими політиками. Якщо цей експеримент спрацює, тоді можна буде розпочинати переговори про створення палестинської держави. Цей сценарій критикують. Він багатьом здається утопічним. Однак він хоча б теоретично дає якусь мирну альтернативу на майбутнє.
З імовірних політичних наслідків нинішньої кризи на Близькому Сході я також припустив би завершення доби Нетаньяху. Не одразу, а після відносної стабілізації нинішньої кризової ситуації Нетаньяху, з високою ймовірністю, змушений буде піти з посади прем'єр-міністра Ізраїлю. Він напряму відповідальний і за провал із неготовністю Ізраїлю до атаки ХАМАС, і за внутрішній розкол ізраїльського суспільства. Але чи припиниться після цього розкол у політичній еліті Ізраїлю та ізраїльському суспільстві?
Для України затягування кризи на Близькому Сході матиме неоднозначні наслідки. З одного боку, це вже відволікає міжнародну увагу від війни між росією та Україною, і ця тенденція триватиме. Також імовірне певне скорочення масштабів допомоги Україні, зокрема військової, із боку США. Однак тепер ми будемо в одному оборонно-фінансовому пакеті з Ізраїлем. Можливо, це дещо послабить спротив радикальних трампістів щодо вирішення питання фінансування підтримки України наступного року.
Також нинішня ситуація може нарешті підштовхнути США та ЄС до суттєвого розширення обсягів виробництва боєприпасів і зброї. Є шанс для потепління відносин між Ізраїлем та Україною. А ось на позитивну зміну відносин із країнами так званого Глобального Півдня розраховувати не треба. Нинішня близькосхідна криза стала ще одним приводом для загострення й ускладнення відносин між Заходом і багатьма країнами Глобального Півдня. Цим більшою мірою скористається Китай, ніж росія. Але ситуація, що виникла, не сприятиме просуванню наших позицій у країнах Глобального Півдня. Однак для нас це хоч і проблемно, але не критично.
Володимир Фесенко, політолог
