19 листопада в Аргентині відбулися президентські вибори. 56% голосів на них отримав Хав’єр Мілей – "політик з телестудії", економіст, радикальний лібертаріанець, погляди якого називають "анархо-капіталістичними", колишній воротар професійної футбольної команди, вокаліст рок-групи та, врешті-решт, людина, яку, за чутками, у католицькій школі називали El Loco – псих. Символом його передвиборчої кампанії стала бензопила, яка символізує "намір радикально розібратися з проблемами у країні".

Гірше не буде?

Спочатку кілька слів про ситуацію, яка склалася в Аргентині. Якщо коротко – то все дуже погано. Перманентна економічна криза, інфляція – більше 140% на рік, за останні 22 роки уряд тричі (!) оголошував дефолт (2001, 2014 та 2020 роки). Програми від МВФ, постійним клієнтом якого Аргентина є з 1956 року, не допомагають (хоча тільки у 2018 році країна отримала рекордну позику у 57 млрд дол.). Населення остаточно втратило віру у національну валюту – песо – і роками вкладається у долари США, що фактично "вимиває" іноземну валюту, якої катастрофічно не вистачає через дефіцит зовнішньої торгівлі. "Пероністи", які перебувають при владі з 1946 року (у різних форматах), постійно збільшують частку держави в економіці та продовжують політику видачі субсидій населенню, що призводить до зростання бюджетного дефіциту та гіперінфляції. Нарешті, роздутий державний апарат – вкрай повільний, неефективний та корумпований.

І ось до влади в такій країні приходить людина з бензопилою…

El Loco не такий вже і псих

Хав’єр Мілей, звісно, практично не має політичного і, особливо, управлінського досвіду. У парламент він потрапив у 2021 році по одному з округів Буенос-Айреса і особливо не відзначився на ниві парламентаризму. Водночас він був дуже активним у соціальних мережах та різноманітних телешоу, тож дебатувати та переконувати він вміє. Крім цього, слід звернути увагу на його професійні компетенції. І ось тут на багатьох чекає сюрприз. Попри епатажні заяви, у нього дуже непоганий послужний список. По-перше, диплом економіста, аспірантура та наукові дослідження в різних університетах країни. По-друге, наукові статті та книги. По-третє, робота економістом у банку HSBC, посада радника генерала Антоні Буссі, робота головним економістом у Fundacion Acordar (аналітичний центр відомого "пероніста" та губернатора Буенос-Айреса Даніеля Сціолі) та робота у холдинговій компанії Corporacion America. Цього, в принципі, достатньо, щоб непогано розбиратися у економічних та соціальних процесах. І запропонувати власне бачення змін, необхідних для Аргентини.

Радикально скоротити державу

В цілому програма Мілея, з одного боку, дуже проста, але з іншого – неоднозначна. По-перше, він пропонує доларизувати економіку, відмовившись від національної валюти (раніше подібне зробили Еквадор та Сальвадор). Доларів, які є на руках у населення (близько 250 млрд.) та офіційних запасів країни (21 млрд.), на думку новообраного президента, повинно вистачити на перехід. Паралельно з цим Мілей хоче ліквідувати Центральний банк Аргентини.

По-друге, планується зменшити частку держави в економіці з 39% до 15%, відмовившись від численних субсидій, у тому числі – на енергоносії. Водночас виборцям пообіцяли, що це не вплине на їхні статки (але не пояснили, за рахунок чого).

По-третє, Мілей пропонує скоротити 18 міністерств до 8 (прибравши, наприклад, Міністерство культури, Міністерство туризму, Міністерство охорони здоров’я, Міністерство праці та соціального захисту, Міністерство освіти). Це повинно допомогти економії державних коштів. Водночас, всіх звільнених чиновників обіцяють… працевлаштувати. Також планується приватизувати всі збиткові державні підприємства.

Нарешті, по-четверте, новий президент виступає за суттєве зменшення податків, а також скасування безкоштовної освіти та охорони здоров’я. Фінансування останньої буде відбуватися за рахунок обов’язкового страхування.

Ще цікаві пункти його передвиборчої програми – заборона абортів, значна лібералізація трудового законодавства (одного з найжорсткіших у світі, через що компанії не хочуть брати людей на роботу, бо потім їх практично неможливо звільнити), розширення права на володіння зброєю і навіть легалізація ринку людських органів. Що цікаво для України, так це підтримка Мілеєм нашої країни у війні з росією та його обіцянка "розвернути" курс країни на входження до БРІКС, адже головними партнерами Аргентини повинні стати США та Ізраїль.

В цілому, попри епатаж та певний популізм, програма містить достатньо багато адекватних та правильних ідей, реалізація яких точно би покращила ситуацію в Аргентині. Але є одна проблема. Для того, щоб все це реалізувати, треба мати широкий суспільний консенсус щодо реформ (і відповідну підтримку в парламенті). Чи готові аргентинці до кількох років жорстких обмежень та потрясінь – питання риторичне. Патерналізм настільки в’ївся у їх життя, що викорінити його буде вкрай складно. Навіть за допомогою бензопили.      

Ігор Рейтерович, кандидат політичних наук, керівник політико-правових програм Українського Центру суспільного розвитку