Візит президента Зеленського до Вашингтона після відвідин Аргентини для медіа став, як грім серед ясного неба. Однак цей вояж мав під собою залізобетонні підстави. Україна, як кисню, потребує прийняття пакета підтримки від наших американських партнерів на наступний рік. Військова та економічна допомога в обсязі 61,4 млрд дол. стала попутником то підтримки Ізраїлю у зв’язку з війною "7 жовтня" проти ХАМАС, то питання південного кордону з Мексикою. На жаль, цей пінг-понг попри затягування сету, так і не показав такого потрібного результату. Але чи все так песимістично? Пропоную розібратись.
Станом на сьогодні шанси, що допомога Україні буде проголосована в обох палатах Конгресу до кінця поточного року, наближається до нуля. У четвер – останній сесійний день у Палаті представників, у п’ятницю – в Сенаті. Така ситуація об’єктивно стане сприятливим середовищем для російської пропаганди. Максимальні оберти будуть набрані під час проведення "прямої лінії з народом" з боку володимира володимировича чи володимира васильовича путіна 14 грудня. Також це буде використано московськими лобістами під час проведення саміту Євроради завтра-післязавтра.
Однак, ситуація на американському дипломатичному полі й близько не така однозначна, як здається. Насправді Україна досягла серйозних концептуальних результатів, що стануть фактором продовження американської підтримки вже у наступному році.
Українське посольство (у консервативному "козацькому" розумінні), що було у Штатах напередодні із делегацією нардепів на чолі з головою Верховної Ради Русланом Стефанчуком, головою ОП Андрієм Єрмаком, Міністром оборони Рустемом Умєровим та за організації нашого посла пані Маркарової провели ґрунтовні підготовчі зустрічі. Їхня робота дозволила не гаяти жодної секунди під час відвідин Вашингтона українським президентом.
Численні наради на різних рівнях змінили відношення до допомоги України та вивели нашу тему з токсичного позиціювання.
По-друге, саме візит Зеленського змусив сторони з республіканського і демократичного табору вийти зі своїх полярних ультимативних позицій та почати реальний пошук компромісу.
Так, на це потрібно більше часу, ніж нам би хотілося. У Києві чудово усвідомлюють, що будь-які затримки зараз спонукатимуть українську владу вдаватись до стабілізаційних кроків, натомість вчасна допомога наших партнерів дозволяла б тримати постійний тонус в економічному та військовому вимірах.
У наступному році, як передбачається у прийнятому державному бюджеті-2024, до України має зайти 41 млрд дол. зовнішньої допомоги. Із них 11,8 млрд дол. американської підтримки, 18 млрд євро з боку ЄС, продовження програми співпраці з МВФ, а також інша допомога від країн у координації з G7.
Завдяки злагодженим діям нашого фінансово-економічного блоку невелика затримка з прийняттям рішення про підтримку з боку США створить ситуативні, але не критичні проблеми для України в січні. Тобто перші три сесійних тижні - 2024 у Конгресі США мали б довершити нинішні перемовини прийняттям необхідного рішення та остаточного поринання у передвиборчі баталії. Серйозніше питання – із ритмічністю військової допомоги. Саме тому вікно можливостей для прийняття необхідного рішення має не настільки широкі часові межі.
До слова, окрім 200 млн дол. нового пакету військової допомоги, оголошеного Байденом, Зеленський фактично везе із собою з США рішення про новий транш у розмірі 900 млн дол. від МВФ, провів комунікацію зі Світовим банком та представниками американської оборонної індустрії. Тобто поїздка має і конкретний прикладний результат.
Попри виборчі перегони, переконаний, в наступному році США залишиться на позиції одного із ключових партнерів України у відсічі російської агресії. Адже окрім фінансової підтримки у 2024-му цілком імовірно повернеться опція "Ленд-лізу", запрацює авіаційна коаліція "F-16". Обрана стратегія активної оборони на передовій допоможе створити необхідне підґрунтя для накопичення ресурсу та підготовки операцій наступального характеру. І це вже за якісно нових умов, коли ми зможемо посунути росіян у небі. Також є очевидним активізація виробничої діяльності нашого ВПК у кооперації з партнерами, випуску нових зразків озброєнь дронів, ракет, боєприпасів та необхідної техніки.
Тому є привід для збереження внутрішнього спокою. Водночас цей спокій не має бути замінено самонавіюванням. Війна триває, координація партнерів та оперативність рішень є одним із необхідних факторів дієвості нашого подальшого асиметричного опору. Українці вкотре дають сигнал, що не змінили своєї стратегічної мети. Соціологія однозначна: навіть у разі звуження західної допомоги наш народ буде боротись і не складе рук. Тому не варто навіть замислюватись над тим, щоб грати з путіним у піддавки. Російський агресор має бути зупинений. Від цього вирішується доля світу.
Ігор Чаленко, голова Центру аналізу та стратегій
