З вересня цього року Православна церква України перейшла з юліанського на новоюліанський календар. Через це дати великої кількості релігійних свят змінюються. Цикл зимових розпочинається вже не з початку грудня, а з останньої декади листопада, і завершується в середині, а не наприкінці січня. "Ми – Україна" розповідає про календар зимових свят за новоюліанським та юліанським календарем і про традиції десятьох найвизначніших з них.

Цикл зимових свят

Помісний собор Православної церкви України 27 липня затвердив перехід з 1 вересня 2023 року з юліанського на новоюліанський календар. Ще раніше, у лютому 2023 р. рішенням Архієрейського Синоду з 1 вересня на те ж літочислення перейшла Українська греко-католицька церква.

Парафіям і ПЦУ, і УГКЦ дозволили за власним бажанням лишатися на юліанському календарі. Він на 13 днів відстає від григоріанського, який використовується у світі в якості стандарту.

Новоюліанський майже збігається із григоріанським. Різниця у тім, що Великдень, пов'язані із ним свята та піст (Трійця, Вербна неділя, Вознесіння та Великий піст) у новоюліанському припадають на ті ж дати, що й у юліанському. Проте цикл зимових неперехідних прив'язаний до дат і застосування нового календаря на них впливає.

Календар зимових свят за новоюліанським та юліанським календарями:

• 21 листопада/4 грудня — Свято Введення або Третя Пречиста;
• 24 листопада/7 грудня — Свято Катерини;
• 30 листопада/13 грудня — День Андрія Первозваного;
• 1 грудня/14 грудня — Наума;
• 4 грудня/17 грудня — Варвари;
• 5 грудня/18 грудня — Сави;
• 6 грудня/19 грудня — День Святого Миколая;
• 9 грудня/22 грудня — День святої Анни;
• 12 грудня/25 грудня — Спиридона Сонцеворота;
• 20 грудня/2 січня — День святого Гната;
• 24 грудня/6 січня — Святвечір;
• 25 грудня/7 січня — Різдво Христове;
• 31 грудня/13 січня — Меланки або Маланки, Щедрий вечір;
• 1 січня/14 січня — свято Василя;
• 1 січня — Новий рік;
• 5 січня/18 січня —Другий Святвечір або Голодний Святвечір;
• 6 січня/19 січня — Свято Водохреща;
• 7 січня/20 січня — Івана Хрестителя;
• 16 січня/29 січня — Петра Вериги.

Різдвяний піст триває протягом 40 днів перед Різдвом. За новоюліанським календарем припадає на 15 листопада-24 грудня, за юліанським календарем – на 28 листопада-6 січня.

Свято Катерини

День Святої Великомучениця Катерини, молодої дівчини, закатованої за прийняття та проповідування християнства, вважається днем дівочої долі. За давною традицією такою долею є заміжжя, про можливість якого найближчого року й прагнули дізнатися.

Одна з найкрасивіших та при цьому найпростіших можливостей загадати на це – зрізати вранці гілку вишні та поставити у воду. Якщо гілочка розквітне до Меланки, тобто до кінця грудня, тоді можливе весілля наступного року, якщо засохне – ні. Ворожити в такий спосіб можна не тільки на кохання, але й на бажання.

День Андрія Первозваного

Ворожити із вишневою гілкою можна і на Андрія. Але цього дня способів дізнатися долю застосовують чимало. Чи не наймістичніше – виглядати у дзеркало обличчя чи якісь знаки майбутньої долі. Дві свічки ставлять перед дзеркалом, заплющують на деякий час очі, потім різко розплющують та пильно дивляться.

Цього дня дівчата ворожать й на майбутнє заміжжя. Для цього обручку заміжньої жінки підвішують на волосину, тримають над склянкою із водою та питають, коли ж буде весілля. Скільки разів обручка вдариться об стінки склянки, стільки років і чекати.

Більш легке ворожіння, геть не страшне і таке, що всім за статтю та віком підходить – виливати топлений віск у воду, вгадуючи потім за його застиглими формами прикмети. Наприклад, кругла форма – монети, багатство, людський профіль – удача, серце – кохання, око – заздрість. Але перелік не обмежений, усе визначає власна фантазія.

Хоча схвалення від церкви ворожіння не має, виправданням є дохристиянське коріння свята. Народна його назва – Калита. Так само називається й кругла обрядова пісна випічка, яку до нього готують. Калиту випікають з борошна, води, олії, з додаванням меду, маку, горіхів. Із нею пов'язана стара гра, в якій беруть участь і хлопці, і дівчата.

Варіацій гри чимало, але у загальних рисах вона така. Найдотепніша людина з компанії стає "паном Калитинським". Він чи вона підвішує калиту на паску чи стрічці та намагається розсмішити "пана Коцюбинського", людину, яка верхи на коцюбі (кочерзі) стрибає та намагається калиту вкусити. Якщо "пан Коцюбинський" сміється, тоді "пан Калитинський калиту піднімає вище, а "пана Коцюбинського" обмазують сажею. Удача – не засміятися та калиту вкусити.

День Святого Миколая

Святий Миколай – захисник усіх, хто у біді, та охоронець дітей. Цього дня роздаємо подарунки своїм та чужим дітям. Діти Миколаю пишуть листи про те, чого бажають, а Миколай кладе подарунки під подушку.

Прикмети цього дня: іній чи мороз – на гарний врожай пшонинці та городини, дощ – гарний врожай озимих, сніг – холодна та морозна зима.

Для доброї вдачі на День Святого Миколая, а також на Введення, Анни, Різдво чи Новий рік, першим вранці двором має пройти господар. Якщо цього дня не розрахуватися з боргами, за прикметою усій родині потім рік бідувати.

Святвечір

У переддень Різдва сім'я має збиратися разом, неможна сваритися. Після заходу сонця до хати вносили дідуха. Цей прикрашений сніп збіжжя є символом урожаю та добробуту.

Найважливіша традиція Святвечора – свята вечеря з 12 пісних страв та найважливішою – кутею з найкращої пшениці. Серед традиційних страв на столі – борщ, пісні пироги, обрядовий хліб, узвар, серед продуктів – риба, гриби, картопля, капуста, квасоля. За стіл сідають із першою зіркою, спілкуються тихо, до завершення з-за столу не встають.

Після святої вечері вже можна колядувати, принаймні у деяких регіонах України, зокрема на Покутті, це починають робити вже ввечері. Але здебільшого колядники ходять домами наступного ранку.

Різдво

Завершується піст і можна починати вживати скоромину, ходити один до одного в гості. Та, звичайно, колядувати. Коляда – традиція дохристиянська. Пов'язана із прославлянням сина язичницької богині Коляди на ім'я Божич, який народився найдовшої ночі. Фактично це свято народження нового Сонця. Проте вже давно це прославляння Христа.

Символ колядників – зірка, вони співають колядки та розігрують містерію із сценами народження Христа – вертеп. Колядують зазвичай діти, дорослі хлопці й дівчата, але й ґазди також, хоч і не повсюдно. Колядувати завершують аж із Водохрещем.

Щедрий вечір

Щедрий вечір, вечір перед настанням Нового року, коли на стіл ставили щедру кутю. Тобто вже не пісну, а ту, до якої можна додавати молочні продукти чи жири тваринного походження.

Меланка або Маланка – новорічний обряд цього дня. Центральна фігура – безпорадна господиня Меланка, яка все псує, роняє, губить, ламає, та в яку перевдягається хто з хлопців. Супроводжують Меланку різні перевдягнені персонажі – чорт, ведмідь, коза, журавель, дід, сівач, орач. Водити цього дня хатами живу козу, яка уособлює родючість – ще одна давня традиція.

На Щедрий вечір вже починають щедрувати – за винагороду прославляти господарів та господинь обрядовими піснями – щедрівками.

Новий рік

Є давнє вірування українців, що у новорічну ніч небо розкривається, і святі чують усе, про що їх просять люди. Новорічна коляда весела, можна сказати, що й змішана, адже співають і колядки, і щедрівки, і перевдягаються.

Зараз Новий рік здебільшого свято світське. Але раніше перед ним дівчата ворожили, а хлопці кепкували, наприклад, крали у господарів та батьків дівчат ворота, щоб потім обміняти їх на могорич.

Досі багато де вважається, що щедрувати у цей день першими мають хлопці, хоча до Нового року стать такого значення не має.

Свято Василя

Припадає на той самий день, що й Новий рік, але саме із Василем пов'язані традиція засівати, а почесний обов'язок та добра прикмета у тому, щоб робив це саме хлопець.

Засівають цільними пшеницею, житом, трохи пізніше почали ще й ячменем, гречкою. Вважається, що просо, пшоно та горох для засівання – погана прикмета, до сліз в домі. Після посівальників прийнято зерно збирати та годувати ним худобу. Але робити це треба після заходу сонця.

Другий Святвечір

У переддень Водохрещі настає останній день колядок. На другий або голодний Святвечір готують голодну кутю – третю у циклі зимових свят: першу пісну – у переддень Різдва, другу щедру – на Щедрий вечір. Голодною кутя цього дня є тому, що після неї і до того, як не посвятять воду, нічого не прийнято їсти, треба говіти.

Дідух, про якого ми згадували раніше, спалювався до голодної куті, щоб накликати весну. Проте не всюди в Україні сніп підпалювали саме цього дня. Це також роблять і на Меланки, і на Новий рік.

Водохреще

Свято Водохреща, Водощі або Йордана – одне з останніх у циклі зимових свят та останнє з найбільших. Освячена цього дня вода вважалася цілющою, панацеєю від недуг. Проте стрибати у крижану воду українці не практикували. Чоловіки на річці у формі хреста робили ополонку, щоб воду можна було охрестити. Саме крижаний хрест – це і є Йордан.

До Водохреща було не прийнято, аби по воду ходили дівчата й жінки. Це мали робити саме чоловіки. Після освячення води дівчата клали до нею буси чи калину та вмивалися, щоб бути красивими.

"Тріщи не тріщи, а вже минули Водохрещі", - приказка, яка означає, що після свята діло йде до весни і морози мають ставати все більш слабкими.

Нагадаємо, що раніше "Ми – Україна" розповідав про те, коли треба відзначати релігійні свята після переходу ПЦУ на новоюліанський календар.