Кожна краплина крові, пролита на землі під Крутами 29 січня 1918 року, стала не лише свідком героїчного бою, але й витоком незалежності. В цей день 520 українських бійців і студентів, несучи на собі дух справжньої віри в свободу, протистояли десятикратній перевазі військ Червоної Армії. Протягом понад століття цей епізод залишається актуальним, завдяки величезному внеску українців у протистояння російській агресії. З цього приводу ми підготували підбірку з 10 історичних фільмів про українську незламність.
"Крути 1918" (2019)
Український історичний фільм-екшн від режисера Олексія Шапарєва, який вийшов у прокат 7 лютого 2019 року. Стрічка розповідає про бій під Крутами під час радянсько-української війни 1918 року, фокусується на молодих військових-курсантах Української Народної Республіки та військах Радянської Росії.
Сюжет також охоплює події 1918 року та першого етапу радянсько-української війни, прокладає паралельно історію з відвіданням бійцем АТО монумента на меморіалі "Пам'яті героїв Крут". Головні герої, серед яких брати Савицькі та боєць АТО, взаємодіють у складному сценарії війни та політичних ігор.
Фільм також звертає увагу на інтриги та змови між контррозвідками УНР та Франції для дискредитації Володимира Леніна та завадження його планам з поширення Російської революції. Сюжет включає елементи кохання, родинних драм, та загальнонаціональної героїки.
"Хайтарма" (2013)
Перший повнометражний художній фільм про депортацію кримських татар, здійснену за наказом Сталіна у 1944 році. Режисер стрічки — Ахтем Сеітаблаєв, виконав головну роль. Фільм базується на реальних подіях та розповідає історію славетного льотчика Амет-Хана Султана, Героя Радянського Союзу, який не зміг захистити свій народ від депортації.
Основна ідея стрічки — показати страхітливі наслідки політичних рішень через долю героя, який, попри свої героїчні досягнення під час Другої світової війни, не міг вберегти своїх родичів від примусового виселення. Фільм розкриває тему національної трагедії кримськотатарського народу через призму життя індивіда.
"Хайтарма" також вирізняється використанням кримськотатарської мови та національного одягу акторів, що сприяє більш автентичному відображенню культурних особливостей народу. Знаковим елементом є також традиційний танець "хайтарма" (повернення), який символізує бажання повернутися на рідну землю.
"Нескорений" (2000)
Українсько-американський художній фільм, режисером якого є Олесь Янчук. В головній ролі виступає Григорій Гладій, який втілив образ генерал-хорунжого Романа Шухевича, відомого серед воїнів Української повстанської армії (УПА) як Тарас Чупринка.
Сюжет розгортається у 1950 році, коли на заході Україні триває боротьба проти диверсійних загонів НКВС СРСР та українських повстанців. На чолі армії стоїть героїчний генерал-хорунжий Роман Шухевич, відомий своєю відвагою та визнанням серед бійців.
Фільм розкриває трагічні події того періоду та зосереджується на визначних моментах в історії УПА через призму життя і діяльності Романа Шухевича. Важливим елементом фільму є спроба донести до глядача правдивість історичних подій та вшанування пам'яті героя.
"Заборонений" (2019)
Український художній фільм, режисером якого є Роман Бровко. Фільм розповідає про життя та загадкову смерть відомого поета, правозахисника і Героя України, Василя Стуса, у контексті боротьби українських дисидентів у кінці 1960-х — початку 1980-х років.
Початково проєкт мав назву "Птах душі", а потім змінився на "Стус" і, нарешті, на "Заборонений". Зміна назв відображала етапи створення фільму та його еволюцію. Головну роль Василя Стуса виконав Дмитро Ярошенко.
Фільм розкриває не лише біографію Василя Стуса, а й представляє образ того часу та уособлення боротьби українських дисидентів проти тоталітарного режиму у Радянському Союзі. Фільм вийшов в український кінопрокат 5 вересня 2019 року, в день пам'яті поета. Важливою частиною фільму є скандал, пов'язаний зі змістом епізоду судового процесу над Василем Стусом, який був вирізаний з сценарію через участь Віктора Медведчука, адвоката поета.
"Ціна правди" (2019)
Копродукційний фільм польської режисерки Аґнєшки Голланд. Сценарій написала американська журналістка українського походження Андреа Халупа. Фільм розповідає історію валлійського журналіста Ґарета Джонса, який першим в західній пресі виклав правду про Голодомор-геноцид проти українців у 1933 році.
У 1933 році Ґарет Джонс, радник британського прем'єр-міністра, розпочинає свою небезпечну подорож до Москви, де він збирається взяти інтерв'ю у Сталіна. Його пошуки ведуть до відкриття страшної правди про Голодомор в Україні. Попри погрози та небезпеку, Ґарет розпочинає власне розслідування, щоб висвітлити цю трагедію.
"Ціна правди" не лише розповідає історію героїчного вчинку журналіста, але й вражає актуальністю, надаючи глибокий сенс подіям, які відбуваються на екрані. Ця стрічка є спільним творінням Польщі, Британії та України та вкрай важливим свідченням про Голодомор як одну з найбільших трагедій українського народу.
"Поводир, або Квіти мають очі" (2013)
Український історичний драматичний фільм режисера і сценариста Олеся Саніна, який розгортається в часи Голодомору в УСРР. Сюжет об'єднує історію американського хлопчика та українського сліпого бандуриста, які разом подорожують Радянською Україною, намагаючись вижити в умовах політичних репресій та страшенного голоду.
Фільм був обраний Українським Оскарівським комітетом для представлення в номінації "Найкращий фільм іноземною мовою" на премію "Оскар" 2015 року. Світова прем'єра стрічки відбулася на Одеському міжнародному кінофестивалі 16 липня 2014 року, а в український широкий прокат фільм вийшов 12 листопада 2014 року.
"Поводир" розповідає не лише про страшні події Голодомору, але й про важливу боротьбу за культурні цінності, представлену через трагічну долю українських кобзарів. Спеціальні покази фільму з тифлокоментуванням для незрячих людей під час прокату в Україні вказують на важливість фільму та його відданість питанням інклюзивності.
"Голод 33" (1991)
Перший художній фільм про Голодомор 1932–1933 років, створений за мотивами повісті Василя Барки "Жовтий князь". Режисером стрічки є Олесь Янчук, і вона стала першою повнометражною роботою цього режисера. Фільм розкриває страшні злочини сталінсько-більшовицького режиму проти народу України, зосереджується на штучному голоді 1932-1933 років.
Сюжет фільму охоплює трагічну долю звичайної селянської сім'ї, яка робить усе можливе, щоб вижити під час голоду, викликаного політикою комуністичного уряду. Фільм також розглядає встановлення радянської влади в Україні, що призводить до тотального контролю партії над життям населення через терор.
У стрічці важливою є сцена, де більшовики викидають з поїзда тіла розстріляних селян, що символізує жахливі події того періоду. Режисер Олесь Янчук не боявся санкцій з боку влади та віддавав пріоритет висвітленню історичної правди.
"Будинок «Слово»" (2017)
Український документальний фільм режисера Тараса Томенка, що розповідає історію житлового будинку, зведеного для письменників у 1920-х роках в Харкові на замовлення кооперативу літераторів. Архітектором будинку став Михайло Дашкевич, який втілив у життя проєкт у формі літери "С", символізуючи "слово".
У будинку "Слово" було 66 квартир, їдальня, бомбосховище та навіть солярій. Спеціальна система спостереження слідкувала за життям мешканців. Заселення розпочалося у 1930 році, але за кілька років після репресій, мешканців будинку "Слово" арештували, і будинок отримав прізвище "крематорій" через масові арешти, самогубства та репресії серед літераторів.
Фільм отримав визнання і національну кінопремію "Золота дзиґа" у 2018 році в категорії "Найкращий документальний фільм". У 2017 році стрічка брала участь у конкурсній програмі Варшавського міжнародного кінофестивалю.
"Погані Дороги" (2020)
Дивовижна драма, створена режисеркою та сценаристкою Наталкою Ворожбит. Фільм розповідає п'ять різних історій жителів сходу України, що об'єднуються темою доріг. Кожна історія висвітлює аспекти любові і ненависті, довіри і зради, розгортається на тлі російсько-української війни, що розпочалася на сході України у 2014 році.
Фільм є повнометражним дебютом Наталки Ворожбит, яка взяла за основу свою хітову п'єсу та адаптувала її для великого екрану. Сценарій фільму створений на основі документальних історій, зібраних режисеркою під час роботи над іншим проєктом — "Кіборги".
Світова прем'єра "Поганих Доріг" відбулася в рамках програми "Тиждень критики" Венеційського кінофестивалю у 2020 році, де фільм був визнаний інноваційним та отримав престижну премію Circolo del Cinema di Verona за "найбільш інноваційну стрічку в конкурсі".
"День Незалежності" (2022)
Документальний шедевр режисера Володимира Тихого, знятий за один день, 24 серпня 2022 року. У фільмі взяли участь одинадцять операторів, які працювали в різних містах України, щоб зафіксувати різноманіття переживань громадян під час Дня Незалежності.
Фільм показує персональні історії героїв з різних сфер життя, таких як працівники ДСНС у Києві, патрульні на пляжах в Одесі, художниця з Києва та колишній народний депутат зі Львова. Усі вони об'єднуються святом, яке цього року стало особливо важливим через воєнний контекст.
Фільм є логічним продовженням "Дня українського добровольця" і складається як пазл з фрагментарних персональних ліній. Через різноманіття персонажів, фільм надає унікальну можливість побачити День Незалежності під час війни.
Єва Попсуй