В Україні невдовзі базова військова служба замінить собою строкову. Хоча її умови будуть відрізнятися, вона буде обов'язковою для чоловіків. Як служитимуть українці та в яких країнах військова служба все ще є обов'язковою, розповідає "Ми – Україна".

Базова військова служба замість строкової: як зміняться умови?

Після розвалу СРСР Україна тривалий час зберігала умови призову, які існували до 1991 року. Але, наслідуючи дії багатьох західних країн, на початку цього століття держава прагнула перейти до суто контрактної системи формування війська.

У жовтні 2013 року віктор янукович своїм указом скасував призов у 2014 році до ЗСУ та інших військових формувань, окрім внутрішніх військ МВС. Проте російська агресія змінила плани, і у травні 2014 року призов відновили для чоловіків у віці від 18 до 25 років.

Хоча у законодавстві призов з 18 років не змінювали, у 2015 році за указом під нього підпали чоловіки у віці від 20 років. Також того року набрали чинності зміни до закону про військовий обов'язок та військову службу і верхня межа призовного віку підвищилася до 27 років.

Перед початком повномасштабного вторгнення строкова проходила на таких умовах:

• призовний вік – від 18 до 27 років;
• строк служби: до 12 місяців для строковиків, які мають вищу освіту за рівнем спеціаліста або магістра і не закінчили військову кафедру, до 18 місяців – для солдатів, матросів та старшин.

Під час воєнного стану призов на строкову не відбувається, а тих, кого призвали на службу до його початку, тільки у 2024 році згодилися відпустити. Також нещодавно набрав чинності закон про зниження призовного віку до 25 років. Тепер ухвалений закон про мобілізацію, який у 2025 році відновить обов'язкову військову службу для чоловіків, незважаючи на воєнний стан.

Основні умови базової військової служби за оновленим законодавством:

• призов чоловіків у віці від 18 до 25 років обов'язковий, якщо вони не мають права на відстрочку, жінок – добровільний;
• строк служби у мирний час – 5 місяців, під час воєнного стану – 3 місяці, з яких 1 місяць – загальновійськова підготовка, 2 місяці – фахова;
• з 18 років громадяни зможуть обрати час проходження базової військової служби;
• під час навчання у вишах в окремо визначені Міноборони терміни студенти проходитимуть базову військову підготовку. Від неї планують звільнити тих, хто до служби непридатний, хто вже пройшов службу в інших державах до здобуття українського громадянства, хто вже пройшов військову службу в Україні. Це альтернатива нинішньому навчанню на військовій кафедрі. Після базової військової підготовки вже не треба буде проходити базову військову службу;
• замість строкової для тих, хто не пройшов базову загальновійськову підготовку, буде базова військова служба;
• завершення базової загальновійськової підготовки або базової військової служби передбачає набуття статусу військовозобов'язаного. Проте до 25 років таких військовозобов'язаних не планують мобілізувати.

Україна і зараз є в переліку держав, де військова служба є обов'язковою, лишиться вона у ньому і після змін у законодавстві. Проте буде у меншості, принаймні порівняно із західними країнами.

Де в світі є обов'язкова служба?

Завершення холодної війни у 1989 році та подальший розвал СРСР змінив підхід до формування війська у багатьох країнах, і вони почали переходити від обов'язкової служби до добровільної або комбінованої.

Зараз військова служба є обов'язковою приблизно у 70 країнах, а необов'язковою – у 100. На мапі нижче блакитним кольором позначені країни, до служба є обов'язковою протягом певного періоду часу, у певних гендерних групах чи за призовом для певної демографічної групи. Де-юре обов'язкова військова служба (країни позначені бузковим кольором) передбачає, що за законодавством вона обов'язкова, проте призов на неї може бути в разі потреби. Сірим кольором позначені країни, де призов відбувається вибірково, випадково або за жеребкуванням та в разі потреби. Також сірим позначені країни, де система невизначена. Країни, позначені зеленим кольором на законодавчому рівні передбачають добровільну військову службу.

За регіональним принципом форма служби різниться і доволі суттєво. В арабських країнах після завершення холодної війни була тенденція відмовлятися від призову. Зокрема Йорданія скасувала його у 1991 році, Кувейт у 2001 році, Ірак у 2003 році, Марокко у 2006 році, Ліван у 2007 році. В Італійському інституті міжнародних політичних досліджень фіксують, що активно відбувалося це в період між 1991-2011 роками.

Але з 2011 року через загострення конфліктів підходи змінилися. В таких країнах, як Ємен, Лівія, армія перестала буди національним гравцем через внутрішні протистояння. Там домінуюча роль за окремими озброєними формуваннями, як-от хусити у Ємені, і призов, де державні інституції нормально не функціонують, не на порядку денному.

Але в арабських країнах, де державні інституції функціонують, призов на військову службу тепер сприймається як національно об'єднуючий фактор чи як соціальний фактор, який, зокрема, пом'якшує безробіття. І з 2011 року низка арабських країн або відновила призов на службу, або запровадила його вперше. Зокрема обов'язкову службу відновили у Кувейті у 2017 році, у Марокко у 2019 році, у Йорданії у 2020 році. Ввели її у Катарі у 2013 році, у ОАЕ у 2014 році. В Іраку це обговорюється.

В Європі ситуація наче схожа. Але якщо арабські країни переглянули чи зараз переглядають підходи на тлі своїх регіональних конфліктів, Європа дивиться на війну в Україні та поки принципово не переосмислила ставлення до призову.

Шляхом відмови від загальної військової повинності європейські країни пішли тоді ж, коли й арабські – після падіння Берлінської стіни та завершення холодної війни. До того часу її взагалі не практикували в Андоррі, Ісландії та Ірландії, а першими скасували Велика Британія у 1963 році та Люксембург у 1967 році. Решта здебільшого відмовилася від призову у цьому столітті.

Європейська карта скасування або відмови від призову

Аргументами щодо відмови були відсутність прямої військової загрози, застарілість призову, неможливість завдяки ньому сформувати оптимальних склад війська, трансформація та скорочення армії на тлі розширення НАТО. З 48 країн, які підпадають під європейську статистику, 18 лишили або відновили призов на військову службу. Окрім росії та України це:

• Австрія
• Азербайджан
• Білорусь
• Вірменія
• Кіпр
• Данія
• Естонія
• Фінляндія
• Грузія (скасовували, але відновили у 2017 році)
• Греція
• Литва (призупиняли у 2010 році, але відновили у 2015 році)
• Молдова
• Норвегія
• Швеція (відновили у 2018 році)
• Швейцарія
• Туреччина

Принципи обов'язкової служби у шести західних країнах є цікавими з різних причин. Одна з них, Швейцарія, є послідовно нейтральною та не входить у військові альянси, тому розраховує сама на себе. Решта п'ять країн і близько розташовані до росії, і наче щит, разом з Україною та Молдовою, прикривають від головного сучасного агресора більшість європейських країн, де немає обов'язкового призову.

Швейцарія. Військову повинність встановили у 1848 році. Вона є обов'язковою для чоловіків та добровільною для жінок, з 2005 року жінки служать нарівні з чоловіками. Вік – з 18 років. Строк основної служби – 262 дні, альтернативної цивільної – 390 днів. Орієнтовна кількість призовників на 100 тис. населення – 196. Країна не є членом ані ЄС, ані НАТО.

Естонія. Військова повинність діє з 1991 року. Вона є добровільною для жінок з 2013 року та обов'язковою для чоловіків з 18 років, проте чоловіки можуть до призову заступити на службу добровільно. Строк військової служби – 8-11 місяців, залежно від освіти та посади військовозобов'язаного, альтернативної цивільної – 12 місяців. Чисельність призовників на 100 тис. населення – 236. З 2004 року Естонія є членом ЄС та НАТО.

Литва. Військова повинність була скасована, але у 2015 році її відновили. Призов є обов'язковим для чоловіків з 18 років, та з 2011 року добровільним для жінок і склад призовників доповнюють добровольці. Строк служби – 9 місяців. Чисельність призовників на 100 тис. населення – 135. Країна є членом НАТО та ЄС з 2004 року.

Норвегія. Військова повинність діє з 1814 року. Тип призову є гендерно-нейтральним, вибірковим з 19 років, добровільно вступати можна з 18 років. Жінкам дозволено служити на добровільній основі в збройних силах Норвегії з 1977 року, обов'язковий призов жінок запроваджений у 2015 році. Основний строк служби – 12 місяців. Кількість призовників на 100 тис. населення – 148 осіб. З 1949 року країна є членом НАТО, але не входить до ЄС.

Фінляндія. Військова повинність діє з 1919 року. З 1995 року є добровільною для жінок та обов'язковою для чоловіків з 18 років, а під час війни мінімальний вік призову – 17 років. Можливість служити для жінок зараз планують розширити. Основний строк служби становить 165, 255 або 347 днів. Чисельність призовників на 100 тис. населення – 379 осіб. Країна з 1991 року є членом ЄС та з 2023 р. – членом НАТО.

Швеція. Військову повинність скасовували у 2010 році, але відновили у 2018 році. Призов відбувається за вибірковим гендерно-нейтральним принципом з 19 років і доповнюється добровольцями, які можуть призиватися з 18 років. Основний строк служби – 11 місяців. Чисельність призовників на 100 тис. населення – 48 осіб. Усе населення у віці від 16 до 79 років в разі війни або надзвичайної ситуації зобов'язане брати участь у національній обороні. З 1995 року країна є членом ЄС, а з березня 2024 року – членом НАТО.

З шести європейських країн, які пішли усупереч європейській тенденції та зберегли або повернули призов, п'ять є членами НАТО. Зараз в Альянсі 32 країни і у більшості військової повинності немає. Окрім тих, які ми перелічили, обов'язковий призов відбувається у таких країнах:

• Греція. Призов з 19 років. Строк військової служби – 9-12 місяців, в залежності від дислокації підрозділу, альтернативної цивільної - 15 місяців;
• Туреччина. Призовний вік стартує з 20 років. Строк служби – 6 місяців. З 2019 року при оплаті близько 4900 євро можна служити 1 місяць – це базова підготовка;
• Данія. Військова повинність існує з 18 років, проте призов відбувається технічно через жеребкування, а на практиці усі місця обіймають добровольці. Строк служби від 4 до 12 місяців. Проте зараз йдеться про встановлення строку служби на рівні 11 місяців та поширення строкової на жінок.

Також у певному вигляді призов є у Нідерландах. Там обов'язкова служба скасована, але запрошення на службу розсилають і громадяни можуть з'явитися на неї за власним бажанням.

Решта європейських країн-членів НАТО у стадії пропозицій, дискусій і обговорення. Про потребу повернути призов зокрема говорили міністр оборони Німеччини, міністр оборони Румунії, президент Чехії. Проте від розмов до діла майже ніде справа поки не пішла.

Нагадаємо, що раніше "Ми – Україна" розповідав про основні норми законопроєкту про мобілізацію 10449, який 11 квітня ухвалила Верховна Рада.