6 жовтня 1973 року, у найбільш шанований юдеями Йом-Кіпур – Судний день, коаліція арабських країн розпочала війну проти Ізраїлю. Війна Судного дня офіційно тривала менше трьох тижнів, і хоча відбулись півстоліття тому, її часто порівнюють із російською агресією проти України. "Ми – Україна" згадує, про перебіг, завершення та оцінює схожість.
Передумови війни
У червні 1967 р., за результатами Шестиденної війни, Ізраїль здобув перемогу, перекроївши мапу Близького Сходу. За результатами війни, супротивниками Ізраїлю в якій були Сирія, Єгипет, Йорданія, держава-переможець захопила в Єгипту Сектор Гази та Синайський півострів, Голанські висоти у Сирії та Західний берег, включно із Східним Єрусалимом, в Йорданії.
У листопаді 1967 р. ООН ухвалила резолюцію 242 із закликом до "виведення збройних сил Ізраїлю з територій, окупованих під час останнього конфлікту". Згідно із іншими позиціями резолюції, сторони закликали до "припинення всіх претензій або станів воєнних дій", визнання того, що кожна держава в регіоні має "право жити в мирі в межах безпечних і визнаних кордонів, вільних від загроз".
У резолюції не було зазначено, що Ізраїль має вийти з усіх окупованих в результаті Шестиденної війни територій. До того ж укладання миру передбачалося як дії не тільки з боку Ізраїлю, а й арабських країн. Через суперечності, перетворити резолюцію на повноцінні мирні домовленості не вдалося.
Інтерпретація резолюції 242 президентом Єгипту Анваром Садатом була такою, що Ізраїль має вийти з усіх територій. З 1971 р. Він неодноразово стверджував, що війна неминуча. Тому у квітні 1973 р., за кілька місяців до атаки, чергова погроза Садата у ЗМІ багатьма сприймалася скептично.
Президент Єгипту Анвар Садат
"Ще напередодні (Війни Судного дня, - авт.) ЦРУ повідомило, що війна на Близькому Сході малоймовірна", - казав президент США Річард Ніксон.
"Моя інавгурація як державного секретаря відбулася в суботу (на третьому тижні вересня 1973 р., - авт.), і тоді я побачив повідомлення про концентрацію єгипетських військових сил, - згадує колишній радник з нацбезпеки та Держсекретар США Генрі Кіссінджер, - Не пам’ятаю, щоб про сирійців щось повідомляли, але про нарощування точно повідомляли. Ми думали, що це мало що означає, тому що в попередні роки президент Єгипту Анвар Садат дуже часто погрожував і нічого не робив. Тому я подумав, якщо вони нарощують, я хочу щоденні звіти про Близький Схід. Кожного дня вони повторювали одне й те саме. Мені було не по собі через ситуацію, що розвивається, але не було жодних новин, які б підтверджували мої занепокоєння. Ізраїль намагався нас заспокоїти. Вони боялися, що ми будемо тиснути, тому сказали, що не бачать причин для особливого хвилювання".
Низький ступінь обізнаності розвідки Ізраїлю щодо початку війни з листопада 1973 р. досліджувала Комісія Аграната (Шимон Агранат – голова Верховного суду Ізраїлю). Тут вже можна шукати паралелі із повномасштабною російською агресією та попередженнями щодо неї. Проте акцентувати увагу варто на тому, що розслідування розпочалося вже після війни Судного дня, а не під час бойових дій.
Засідання Комісії Агранату. Шимон Агранат в центрі.
"Я вивчав висновки комісії Агранату. Ми вивчали їх. Там багато страшного та гіркого, - зазначає військовий експерт, офіцер Армії оборони Ізраїлю Ігаль Левін, - За холодом бездушних літер, оформлених у сухі формулювання, ховаються пояснення очевидних помилок — не здійснивши які, не загинули б тисячі, а десятки тисяч не були б покалічені. Кожен рядок кричить згорілими, покаліченими, розірваними людьми".
Наслідком розслідування стала велика чистка у розвідці та вищих ешелонах ЦАХАЛу після війни. А о п'ятій ранку в день її початку розуміння неминучості вже прийшло. Начальник ізраїльського штабу Давид Елазар рекомендував повну та негайну мобілізацію та превентивний авіаудар. Частковий призов резервістів узгодили через кілька годин. Від превентивного удару прем'єр-міністр Голда Меїр відмовилася.
Голда Меєр, Річар Ніксон та Генрі Кіссінджер
Саме превентивний удар по ВПС Єгипту забезпечив Ізраїлю перевагу у Шестиденній війни. Але чергова така атака могла позбавити Ізраїль підтримки США.
"Якщо ми вдаримо першими, ми не отримаємо допомоги ні від кого", - сказала Меїр.
Перебіг війни та роль союзників
6 жовтня 1973 р. Єгипет та Сирія завдали ударів з двох напрямків. На Голанських висотах 1400 сирійських танків тиснули на наявні там 180 ізраїльських. Уздовж Суецького каналу десятки тисяч єгипетських солдат з 2 тис. танків та 550 літаків атакували ізраїльській контингент, який налічував 500 бійців та три танки.
Єгипетські війська перетинають Суецький канал
Фінансову та військову підтримку Єгипту та Сирії надали Йорданія, Туніс, Саудівська Аравія, Кувейт, Лівія, Судан, Алжир, Марокко, Ірак. За спинами також стояв СРСР як політично, так і у військовому плані. За кілька тижнів до атаки до Єгипту спрямували радянські ракети "Скад", а з 9 жовтня почалося масове постачання зброї та техніки: 600 ракет, 300 Міг-21, 1200 танків та іншої техніки та зброї.
Несподіваний напад та перевага у чисельності дозволили єгиптянам та сирійцям протягом двох днів просуватися углиб територій, які до того контролював Ізраїль. За перші три дні Ізраїль втратив 50 винищувачів, було пошкоджено 500 танків, не вистачало артилерійських снарядів.
Ізраїльські резервісти
Кіcсінджер зазначає що через добу після початку було зрозуміло: сірійці та єгиптяни досягли значного прогресу. Запобігти їхній перемозі? "яку для нас було б інтерпретовано як перемогу Радянського Союзу", у США були налаштовані з першого дня.
Але операція "Нікель Грасс" із повітряного постачання зброї та припасів Ізраїлю розпочалася не одразу, і тут суперечливих даних чимало.
"Це сам Генрі (Кіссінджер, - авт.) затримав повітряний транспорт, — цитує New York Times адмірала ВМС США у відставці Елмо Рассела Зумвалта, - Я не маю на увазі, що він хотів, щоб Ізраїль програв війну. Він просто не хотів, щоб Ізраїль рішуче виграв. Він хотів, щоб Ізраїль стік кров’ю рівно настільки, щоб пом’якшити його для післявоєнної дипломатії, яку він планував".
"До ранку вівторка (9 жовтня 1973 р., - авт.), ми думали, що Ізраїль перемагає і перетинає канал (Суецький, - авт.). Лише у вівторок після обіду Дініц (посол Ізраїлю в США Сімза Дініц, - авт.) повернувся до Сполучених Штатів. І тільки у вівторок увечері я зміг зв’язатися з Ніксоном", - апелює Кісінджер.
Далі, за його словами, він дотримувався двох ліній. По-перше, у боях Ізраїль на обох фронтах мав зупинити супротивників, розпочати наступ на одному з фронтів, і це дало б змогу запустити дипломатичну ініціативу з врегулювання. По-друге, був намір забезпечити цивільну гуманітарну повітряну допомогу.
"Ізраїль почав готувати атаку на Голанському фронті, але в той же час також відбулося обговорення пропозиції щодо припинення вогню, якого вимагав Ізраїль, - згадує Кіссінджер, - Я рішуче виступив проти припинення вогню, поки єгипетські досягнення на полі бою тривають. Ми надавали важливого значення небезпеці того, що радянська зброя буде сприйматися як більш якісна на міжнародній арені через успіхи єгипетської армії. Коли нам стало зрозуміло, що цивільний повітряний поїзд не може злетіти так швидко, як ми спочатку думали, я підійшов до Ніксона і сказав йому, що нам потрібен інший рівень повітряного поїзда, щоб впливати на поле бою… У п’ятницю ввечері (11 жовтня 1973 р., - авт.) повітряний поїзд вилетів, завантажений військовими обладнання, а в суботу він продовжився на повну силу".
Із дозаправкою та пересадкою на Азорських островах (Португалія згодилася надати допомогу) було доставлено понад 22 тис. тон техніки: танки, літаки, артилерія, боєприпаси. Хоча задіяним був не тільки повітряний, а й морський шлях.
Американська допомога Ізраїлю
За кілька днів після початку війни Ізраїль вже здійснював успішний контрнаступ на Голанському фронті, а із середини жовтня перейшов до успішного контрнаступу на Синайському.
Завершення та наслідки
22 жовтня Рада безпеки ООН ухвалила резолюцію 338 про припинення вогню. Миротворчі ініціативи на цьому рівні почали педалювати СРСР та генсек ООН Курт Вальдхайм після того, як у війні стала очевидною перевага Ізраїлю. Наступ ізраїльської армії зупинився у 40 км від Дамаска та 150 км від Каїра. Отже, наступним кроком мало бути захоплення столиць Єгипту та Сирії.
25 жовтня розпочався режим припинення вогню, і формально ця дата є днем завершення Війни Судного дня.
"Припинення вогню існувало на папері, але продовження вогню вздовж фронту було не єдиною характеристикою ситуації між 24 жовтня 1973 р. і 18 січня 1974 р. Цей проміжний період також містив постійну можливість відновлення повного режиму масштабної війни", - казав міністр оборони Ізраїлю Моше Даян.
Стартувала фаза перемовин, яка забрала набагато більше часу, ніж бойові дії. У грудні 1973 р. з ініціативи США та СРСР, розпочалася мирна конференція у Женеві, до якої були залучені Йорданія, Ізраїль, Єгипет та Сирія. Проте на початку січня Сирія відмовилася брати у ній участь.
Але завдяки човниковій дипломатії Кіссінджера, який послідовно спілкувався з представниками усіх держав, 18 січня вдалося досягти "Синаю І" – угоди між Ізраїлем та Єгиптом про роз'єднання сил на Синайському півострові. Згідно із ними Ізраїль виводив війська з земель на захід від Суецького каналу, які захопив за результатами війни, та уздовж всього Синайського фронту для створення безпекової зони.
Угоду про розмежування із Сирією та Ізраїлем уклали 31 травня 1974 р.: Ізраїль виходив за "фіолетову лінію" – лінію припинення вогню за результатами Шестиденної війни 1967 р.
У вересні 1975 р. між Ізраїлем та Єгиптом будо укладено "Синай ІІ", за якою Ізраїль виводив війська з двох стратегічних проходів на Синайському півострові та прилеглих територій, запустивши туди американських миротворців.
У вересні 1978 р. за запрошенням президента США Джиммі Картера відбулися переговори між Єгиптом та Ізраїлем у Кемп-Девіді. За результатами у 1979 р. був підписаний Єгипетсько-ізраїльський мирний договір, за яким до 26 квітня 1982 р. вивів з Синайського півострова війська та поселенців.
Паралелі із Війною судного дня, проте, постійно прокладають і з російською агресією проти України. Передумови були різними, адже Україна не окуповувала жодних територій. Схожість у початку, про який попереджали, але який все одно виявився несподіваним. Але не тільки.
Як і від Ізраїлю неофіційно, так і від української армії публічно хотіли рішучих досягнень, незважаючи на ціну. Влітку цього року багато із західних аналітиків та політиків вимагали швидких та вражаючих результатів.
"Пиха західних аналітиків іноді пригнічує. Від України вимагають часом не просто більшого, а того, що є за межею розуміння, що таке сучасне поле бою. Остання війна такого масштабу, як сьогодні, — це Війна Судного дня... Жодні інші війни й близько не стоять за масштабом, хіба що тільки ірано-іракська, але там були приблизно рівні армії, як за чисельністю, так і щодо технічного оснащення, - зазначає Ігаль Левін, - Війна Судного дня схожа на війну в Україні тим, що армія Ізраїлю протистояла більш численному і технічно обладнаному ворогу. А через передові системи ЗРК, які були у Єгипту та Сирії, ізраїльська армія стримувала ворожий натиск і контратакувала на першому етапі війни, не маючи переваги в повітрі. Причому найперша масштабна танкова контратака ізраїльтян закінчилася крахом. Перше та останнє, що кардинально різнить ці війни – часові межі. Війна Судного дня була відносно швидкоплинною".
За час Війни Судного дня Ізраїль втратив загиблими, полоненими та зниклими безвісти понад 3 тис. бійців. Втрати України не оприлюднюються, як і точна кількість мобілізованих. І періодично, саме порівнюючи кількість мобілізованих в Ізраїлі 50 років тому та в Україні зараз, соцмережами ширять спекуляції. Мовляв, тоді на війну пішли 3,5 млн з 8 млн населення, а в Україні населення 40 млн, і в обороні беруть участь 2 млн.
"Вокс Україна" ці фейки спростовує. Під час війни Судного дня чисельність ізраїльської армії склала понад 11% від населення – 375-415 тис. осіб. Через відсутність перепису з 2001 р., є тільки варіативна кількість населення в Україні – 28-34 млн. Кількість мобілізованих невідома, проте у липні 2022 р. міністр оборони Олексій Резніков казав, що у війні задіяно 700 тис. військових ЗСУ. З того часу кількість безумовно зросла, і ніяк не менша за 2-2,5% від населення.
Як і Ізраїль півстоліття тому, Україна потребує постійної підтримки союзників, насамперед США. Яку отримує, але теж не так швидко, як хотілося б, і у суперечливих обсягах.
"Я був у Білому домі і пам’ятаю дилему, з якою зіштовхнувся мій тесть президент Річард Ніксон: як подбати про виживання Ізраїлю, не розв’язавши при цьому конфлікт між супердержавами, - пише у свої колонці "Україна: що б зробив Ніксон?" колишній лідер Республіканської партії у Нью-Йорку Ед Кокс, - Щоб не здатися "жалюгідним, безпорадним гігантом", який не хоче використати свою військову силу, щоб підтримати союзника і стратегічного партнера, США потрібно було діяти рішуче. Ніксон наказав Департаменту оборони швидко поповнити всі ізраїльські втрати в техніці".
"Скажіть їм, хай відправлять все, що літає", - згадує Кокс слова Ніксона у жовтні 1973 р. і закликає:
"Ще не пізно для США і їхніх західних партнерів відправити в Україну "все, що літає".
Нагадаємо, що раніше "Ми – Україна" розповідав, як президент США Рональд Рейган розпочав та виграв "зоряні війни" із СРСР.
