38 років тому, 26 квітня 1986 року, на Чорнобильській АЕС стався найбільший в історії людства неконтрольований викид радіоактивних речовин та найстрашніша техногенна катастрофа. "Ми – Україна" згадує про причини та наслідки трагедії.
Чому сталась аварія?
Будувати Чорнобильську атомну електростанцію почали у 1970 році та у 1977 році був запущений перший реактор. Два її перші енергоблоки були побудовані до 1977 року, блоки 3 та 4 завершені у 1983 році, а у 1986 році тривало будівництво ще двох.
На момент аварії енергетичний комплекс складався з чотирьох реакторів конструкції РВПК-1000 радянської розробки. РВПК (реактор великої потужності канальний) – це водоохолоджувальний реактор з індивідуальними паливними каналами та використанням графіту в якості сповільнювача. Графітовий сповільнювач (він уповільнює нейтрони для більшої їх ефективності) та водяний теплоносій – ноу-хау, яке ніде у світі, окрім СРСР, більше не використовувалося. Окрім Чорнобильської, їх встановили ще на трьох радянських АЕС.
ЧАЕС у 1984 році
25 квітня реактор блоку 4 мали зупинити для планового техобслуговування. Цю зупинку вирішили використати для випробування: хотіли з'ясувати, чи зможе продовжуватися охолодження реактора в разі втрати живлення.
Вночі 25 квітня потужність четвертого реактора почали знижувати. Вдень виключили систему аварійного охолодження активної зони реактора. Тоді ж і зупинку реактора, і тестування відклали для задоволення потреб місцевості у електроенергії. О 23:10 дозвіл на випробування та зупинку знову був наданий.
Вдень 26 квітня потужність впала нижче рівня, який вважався стабільним. Для випробування потужність реактора мала становити 700-1000 МВт, але вона знизилася до 30 МВт.
Потужність реактора контролювали 211 керуючих стрижнів. Вони опускаються у сповільнювач, поглинають нейтрони, зменшують швидкість поділу та знижують потужність. Для того, щоб збільшити потужність, більшість керуючих стрижнів підняли. Перед тестуванням її стабілізували на рівні 200 МВт .
26 квітня о 01:23:04 випробування розпочалося і стався неконтрольований стрибок потужності. Для її зменшення керуючі стрижні опустили, але вона продовжувала зростати.
Стався перегрів ядерного палива та серія парових вибухів, які знищили реактор четвертого блоку і пошкодили його будівлю.
"Безпосередніми причинами аварії стали нейтронно-фізичні і конструктивні особливості реактора РВПК-1000, реалізації яких сприяли дії персоналу", - констатували на ЧАЕС.
26 квітня о 01:28 на місце прибули перші пожежники. За кілька годин вдалося загасити пожежу на дахах корпусу реактора та машинного залу. Але не пожежу в активній зоні реактора – вона тривала десять днів.
27 квітня реактор намагалися погасити гелікоптери, які скидали пісок, глину, бор, свинець і доломіт. До 10 травня було скинуто понад 5000 тон матеріалів, і вчені почали застерігати щодо обвалу фундаменту сховища реактора та повного його розплавлення.
Як трагедію на ЧАЕС намагалися замовчати?
Перша надзвичайна нарада чиновників на місцевому рівні відбулася 26 квітня о 02:15. Під час неї вирішили заблокувати автомобільний рух у місті енергетиків - Прип'яті. Але евакуація з Прип'яті та прилеглих населених пунктів розпочалася лише через 36 години після аварії. Проте це все ще не було загальновідомою подією.
28 квітня на електростанції Forsmark у Швеції спрацювали датчики радіоактивності. Як з'ясувалося, співробітники принесли радіоактивні елементи з вулиці на своєму взутті – того дня трава була мокрою. Там провели хімічний аналіз та виключили наслідки як власної діяльності, так і випробування бомби. Шведське управління радіаційної безпеки сповістили, аналіз вказав на джерело з боку СРСР, враховуючи напрямок вітру. Посольство Швеції в Москві звернулося за інформацією до радянського керівництва.
28 квітня о 21:00 відповідь була надана через радянське агентство ТАСС: "На Чорнобильській АЕС сталася аварія через пошкодження одного з реакторів. Вживаються заходи щодо ліквідації наслідків аварії. Постраждалим надається допомога. Створено Урядову комісію".
29 квітня перші супутникові фото з руйнуваннями на ЧАЕС побачили офіційні особи США. Того ж дня начальник управління КДБ по Києву та області Леонід Бихов надав розпорядження про посилення роботи проти паніки та чуток. СРСР готувався до травневих свят, в Україні, зокрема у Києві, заходи з нагоди 1 травня не були скасовані.
"На жаль, в українських архівах практично не збереглося документів, які давали б можливість чітко простежити реакцію партійного керівництва – очевидно, вони всі лишилися в архівах Москви. Є лише резолюція Щербицького (Володимир Щербицький – тодішній перший секретар ЦК КПУ, - авт.) "Что это означает?" на інформації про стан радіаційного забруднення атмосфери в Києві, - розповідав упорядник двох збірок про аварію на ЧАЕС, старший науковий співробітник Інституту історії України НАНУ, кандидат історичних наук Олег Бажан, - Але КГБ справді змінило свою тактику. Коли стало зрозуміло, що світ знає про аварію і приховати інформацію не вдасться, було прийнято рішення зробити все, щоб мінімізувати поширення цієї інформації".
Науковець пояснив, що не підлягали розголошенню дані про характер і обсяги руйнувань, про склад суміші, яка була вилучена із зруйнованого реактора, діапазон дезактиваційних робіт та обсяг капіталовкладень на ліквідацію наслідків та консервацію четвертого енергоблоку.
На тлі перевищення радіаційного фону у кілька сотень разів до 550–1200 мікрорентген на годину, 1 травня о 10:00 в центрі Києві розпочалася святкова хода з нагоди солідарності трудящих, звісно за участі дітей.
Після демонстрації тільки у столиці госпіталізували понад дві тисячі осіб з яких три сотні – діти.
До 6 травня відбувся найбільший обсяг викидів і тільки цього дня у Києві нарешті закрили школи, а людям порадили лишатися удома. Перші рекомендації щодо заходів безпеки для населення з'явилися аж 9 травня у газеті "Правда України".
Внаслідок аварії, серед інших радіонуклідів, стався викид йоду-131, який швидко поглинає щитовидна залоза людини. Тому в якості профілактики потрібна йодотерапія. Проте розпочалася вона тільки в останню декаду травня. Люди були настільки необізнані відносно заходів безпеки, що були отруєння йодом.
Генсек ЦК КПРС Михайло Горбачов уперше виступив з приводу трагедії 14 травня. Серед іншого казав наступні брехливі тези:
"Серйозність ситуації була очевидною. Треба було терміново та компетентно оцінити її. І як тільки ми отримали надійну первинну інформацію, вона стала надбанням радянських людей, була направлена дипломатичними каналами урядам зарубіжних країн".
"У ситуації, що склалася, ми визнали найпершим боргом, обов'язком особливої важливості – забезпечення безпеки населення, надання ефективної допомоги постраждалим. У лічені години було евакуйовано мешканців селища при станції, а потім, коли стало зрозуміло, що є потенційна загроза здоров'ю людей у прилеглій зоні, вони також були переміщені до безпечних районів".
"Ми високо цінуємо співчуття всіх, хто з відкритим серцем поставився до нашої біди та наших проблем. Але не можна залишити поза увагою і політичну оцінку і те, як зустріли подію в Чорнобилі уряди, політичні діячі, засоби масової інформації деяких країн НАТО, особливо США. Вони розгорнули розбещену антирадянську кампанію".
Насправді, цінуючи співчуття та соромлячи інші держави одночасно, СРСР нічого від них не хотів приймати.
"Від допомоги Заходу СРСР категорично відмовився, побоюючись, що в такий спосіб стануть відомі масштаби катастрофи, - пояснив Бажан, - Хоча багато країн готові були допомогти, а українська діаспора організувала збір коштів на допомогу постраждалим. Водночас КГБ була дана вказівка активізувати своїх закордонних агентів і зібрати інформацію про те, які заходи вживалися в аналогічних випадках під час аварій на атомних електростанціях у Сполучених Штатах та Британії, а також зайнятися економічним шпигуванням, щоб запозичити передові технології і на їхній основі розробити щось своє".
Уперше Горбачов відвідав Чорнобиль після його накриття бетонним саркофагом – у лютому 1989 року.
Михайло Горбачов із дружиною на ЧАЕС у 1989 році
У 30 річницю трагедії він продовжував вперто заперечувати, що радянське керівництво діяло неадекватно і згубно.
"Ніхто не знав. І перший день, і другий день, не знали, що сталося. Люди діяли як очманілі, не знаючи, що відбувається. Тому так і вийшло, - казав колишній генсек у 2016 році, - Перше поточне повідомлення було, що сталася аварія. А її масштаби, причини, і те, що там радіація, і те, що вона торкнулася інші райони, це було абсолютно незрозуміло".
Наслідки аварії на ЧАЕС
У день вибуху загинули два співробітники станції: наладчик систем автоматики Володимир Шашенок та оператор Валерій Ходемчук. Протягом чотирьох місяців після аварії померли 28 з 600 працівників об'єкта та 106 отримали дози радіації, які викликали гостру променеву хворобу. За період 1987-2006 рр. з різних причин померли 19 тих, хто із вижив. Хоча деякі з цих смертей не були спричинені радіаційним впливом.
Загальна кількість непрямих або пізніх жертв аварії лишається предметом дискусій та становить від 4-9 тис. осіб за даними ООН та ВООЗ до 500 тис. осіб за даними незалежних досліджень.
До ліквідації наслідків було залучено близько 800 тис. осіб. Чверть із них у 1986 та 1987 роках отримали дози опромінення від 1 до 100 бер за середньої річної близько 0,6 бер та абсолютно смертельної – 600 бер.
Група ліквідаторів у Прип'яті
З населених пунктів навколо ЧАЕС у 1986 році евакуювали близько 115 тис. осіб. Ще близько 220 тис – після 1986 року.
Внаслідок аварії сталися викиди таких радіоактивних речовин:
- йод-131 із періодом напіврозпаду 8 днів
- цезій-137 – період напіврозпаду 30 років, але він має близько десяти періодів напіврозпаду, тому понад 300 років
- стронцій-90 – період напіврозпаду понад 29 років
- плутоній-241, продукти розпаду якого зберігаються від сотень до тисяч років.
Площа забруднення після аварії склала понад 145 тис. кв. км. Хоча постраждали Україна, білорусь та росія, саме Україна прийняла на себе найбільший тягар наслідків. Тільки у перші три роки після аварії збитки становили майже $13 млрд.
Чорнобиль та Фукусіма – рівні за шкалою, але різні
В історії людства відбулося дві радіаційні аварії з однаковим рівнем за Міжнародною шкалою ядерних подій: аварії на ЧАЕС та Фукусіма-1 мають рейтинг 7, найвищий. Проте вони різняться і за причинами, і за наслідками.
На Фукусімі у 2011 році аварія відбулася через цунамі. Системи охолодження ядерного палива вийшли з ладу через стихію. Чорнобиль – наслідок неправильної конструкції реактора та людської помилки.
За оцінками МАГАТЕ викид радіоактивності в атмосферу в результаті аварії на Фукусімі-1 був суттєво меншим, ніж після аварії на ЧАЕС.
У Чорнобилі викид не обмежувався – реактор від початку на був оснащений утримуючою конструкцією. Після вибуху стався інтенсивний викид перегрітих матеріалів та графіту, які горіли протягом тривалого часу. Радіація прямо потрапила у навколишнє середовище.
У Фукусімі сталося нагрівання, окислення, плавлення протягом тривалого часу. Вивільнення продуктів радіації відбувалося повільніше, частину радіоактивних матеріалів стримали захисні конструкції, вплив води також зменшив викиди.
Аварія на Фукусіма-1 не мала прямих жертв, на відміну від аварії на ЧАЕС. Вплив на здоров'я, ризики від радіації за дослідженнями ООН та ВООЗ в Японії є мінімальними, за її межами – практично відсутні.
Фукусіма-1 після відновлення
В результаті радіаційної аварії у Японії було евакуйовано удвічі менше людей, ніж після Чорнобильської трагедії – 154 тис. осіб. 122 тис. повернулися після евакуації, тоді як після вибуху на ЧАЕС офіціального повернення евакуйованих не було.
Четвертий енергоблок ЧАЕС після ліквідації наслідків аварії та встановлення НБК
ЧАЕС зараз і новий ризик
До листопада 1986 року четвертий енергоблок ЧАЕС попередньо убезпечили бетонним саркофагом. Цей об'єкт "Укриття" у 2019 році також накрили Новим безпечним конфайнментом (НБК), який став найбільшою рухомою спорудою у світі.
Строк експлуатації Конфайнменту – 100 років і він мав убезпечити енергоблок, станцію. Принаймні так передбачалося, але ЧАЕС та співробітникам дісталося ще одне випробування.
Внаслідок російського повномасштабного вторгнення ЧАЕС та Зона відчуження з 24 лютого по 31 березня 2022 року була під окупацією ворога. На щастя персонал, попри ризик для життя та шалений тиск, уберіг і станцію, і контроль над ядерними та радіоактивними матеріалами. Проте шкоди ворог завдав на сотні мільйонів гривень.
"Було знищено, пошкоджено, пограбовано майже все офісне обладнання, зокрема, близько тисячі комп'ютерів, побутова техніка, понад 300 одиниць автомобілів, зруйновано мости, обʼєкти інфраструктури, інтернет-зʼєднання, все обладнання мобільних операторів", - розповів голова Державного агентства України з управління зоною відчуження Євген Крамаренко.
Росіяни викрали особисті речі співробітників, речі з гуртожитків, їдальні. За попередніми бухгалтерськими оцінками станом на літо минулого року шкода становила близько 1,5 млрд грн. Більш пізні оцінки для станції та Зони відчуження – близько 3 млрд грн.
ЧАЕС охороняли 177 нацгвардійців, які опинилися у російському полоні. Звільнити поки що вдалося 75 з них.
Нині ворог "хазяйнує" на найбільшій у Європі Запорізькій АЕС, яка перебуває під окупацією з 4 березня 2022 року. З того часу станція пережила вісім повних блекаутів та один частковий через пошкодження двох ліній електропередач, які живлять її з території України. Там завершується термін перебування ядерного палива у реакторах, який становить шість років, зношується обладнання, не проводиться ремонт, немає досвідченого персоналу, недостатьньо вои через підрив росіянами Каховської ГЕС. Це підвищує вірогідність аварії. Якщо не другий Чорнобиль, бо принаймні тип реактора на ЗАЕС не такий, як на ЧАЕС, але друга Фукусіма – постійний ризик через ворога.
Нагадаємо, що раніше "Ми – Україна" розповідав про те, як два роки тому українська армія звільнила Київщину та чому росіянам, попри усі зусилля, не вдалося захопити столицю.
